Товтра “Самовита” – пам’ятка природи загальнодержавного значення

С.КОВАЛЬЧУК,
науковий співробітник НПП “Подільські Товтри”.
К.СОРОЧАН,
краєзнавець, природолюб.

Ця комплексна ландшафтно-ботанічна пам’ятка є унікальним витвором природи часів Сармату. Аналогів вона не має на всьому відрізку Товтрового пасма. Розташована серед орних земель агооформувань – відповідно ПОП “Колос” (с.3алуччя) і ТОВ ім.Б.Хмельницького (с.Біла).

“Самовита” є відкритою товтрою, тобто не залісненою, і входить до складу бокових товтр, які створюють так звану “лагуну Ласкарьова” Товтра віддалена за 2 км від головного рифового пасма. Площа її складає 3,83 га і виступає над оточуючою рівниною висотою до 35 м над рівнем моря. Завдяки своїй автономності товтра менше піддавалась антропогенному впливу, а тому є відносно незайманою. Цьому ще сприяли статус заповідності І обнесення її глибоким ровом, що в значній мірі зберігали її первинні біоценози значне краще, ніж на незаповіданих товтрах Ця обставина позитивно відбилась на збереженні степових та лучно-степових угруповань рослинності Ось чому тут, на вкритих сивою давниною схилах, на відміну від інших товтр, пишно цвіте різнотрав’я. Товтра “Самовита”, не дивлячись на всякі незгоди, і сьогодні виступає як скарбниця царства флори. У будь-яку пору року вона вабить своїми чудернацькими скелями, барвами та ароматом рослин. У час перебування серед духмяних трав забуваєш про сучасність: відчуваєш своє буття на тисячоліття назад, коли навколо ще шуміли праліси, а відкриті товтри входили до оазисів подільського степу.

Мабуть, біорозмаїття флори й привернуло увагу ботаніка – подолянина Михайла Круцкевича, який був у захопленні від товтри. Він же один з перших порушив питання про надання їй статусу заповідною об’єкту. На основі складеного ним обгрунтування товтра “Самовита” розпорядженням Ради Міністрів УРСР за №780-р від 14.10.1975 року набула статусу пам’ятки природи загальнодержавного значення. І справді, що б не говорили, але статус заповідності товтри дав наочні позитивні наслідки.

“Самовита” від аналогічних товтр-одиночок помітно відмінна за формою. Більшість товтр мають конусовидну вершину, а “Самовита представлена вузьким хребтом, який тягнеться зі сходу на захід довжиною 80 м. Вапнякові схили товтри мають прямовисні урвища, а в більшості вони пологі.
Звідки пішла назва “Самовита” – досі по-справжньому не визначено. Одні твердять: мабуть, тому, що недалеко розмістились менші гори, які створюють єдиний мальовничий ланцюг Товтрової гряди. А за іншими легендами і переказами розповідається про те, що на цій мальовничій загадковій горі в період набігів татарських орд та турецьких полчищ часто ходила дівчина-красуня, що звалася Наталкою. Вона тут переховувалася від полчищ, збирала квіти, плела віночки, вдягала їх на свою голівку з пишною косою, ще й приспівувала. А то й слізьми квіти поливала, проклинаючи нападників, які позбиткувалися над нею. Ще й у неволю забрали нареченого, якого звали Калеником.

В легенді мовиться, що дівчину-красуню часто бачили самітню на цій товтрі, де так багато квітів. Вона виглядала свого милого з неволі. Та так і не дочекалась його. Загинув він у рабстві татарському чи турецькому. Такою вона увійшла в легенду. Мабуть, звідси і пішла назва товтри – Самовита”. За словами літніх людей навколишніх поселень, цій легенді не кінець. Наталка все-таки діждалась повернення свого милого з бусурманської неволі. Він з групою своїх вірних друзів українців-подолян утік з війська турецького, де їм намагалися нав’язати магометанську віру, виховували з них окреме військо-яничарів при турецькому султані.

Особливості фізико-географічного розташування, геологічна будова та пов”язані з нею особливості рельєфу, мікроклімат спричинили велику різноманітність ніш, що обумовило формування специфічної флори товтри. Завдяки морфологічній будові експозиції схилів товтри різні як за площею, так і багатством флори. Степова та лучно-степова рослинність “Самовитої” краще представлена на схилах південної, східної та західної експозицій. Царівна флора подарувала товтрі біля 250 видів судинних рослин з 27 родин та 85 родів. Це єдина товтра, де в найбільшому об”ємі збереглися степові та лучно-степові угруповання рослинності Подільських товтр. Проте єдиної кількісної характеристики видового складу рослинності “Самовитої” і досі немає. Так, за даними інвентаризації сучасної флори, проведеної дослідниками в 1996-1998 рр., складено конспект, який охоплює 166 видів. Але і при цьому цілісного уявлення про структуру флори товтри “Самовитої’, як автономного заповідного об”єкту, поки що немає. Розбіжності кількісного видового складу наводять на думку, що дане питання вимагає подальшого дослідження для його остаточного визначення.

Серед цієї видової гамми товтри є чимало рідкісних і зникаючих: гіацинтик блідий, горицвіт весняний, первоцвіт весняний, леопольдія чупкувата, кетятки сибірські, гвоздика Андржійовського, віхалка гілляста, півники угорські, келерія гребінчаста, синяк плямистий, суховершки великоквіткові, трясучка середня, льон жовтий, волошка рейнська, цмин пісковий та ін.

На скелястих схилах товтри росте понад 20 видів рослин. Серед них тремтить на вітрі своїми кучерами авринія скельна, дзвіночки цибулі подільської, яка зростає лише на Поділлі Цей ендем саме полюбляє вапнякові скелі, які відкриті сонцю і вітру. Не розлучається з нею її близька родичка цибуля гірська. А на майже оголених скелястих схилах, ніби випробовуючи жорсткі умови життя, росте вічно зелене молодило руське, листочки якого схожі, на кам”яні троянди. Серед розмаю виблискує на сонці своїми жовтими квітками перстач пісковий, “сивоцвіті” полин Маршаллів та вероніка сива. Неподалік погойдуються на вітрі рожеві квітки волошки скабіозовидної.

Блідожовтими краплинами вливається у візерунок зеленого килиму скабіоза блідо-жовта, яка квітує аж до пізньої осені. А поміж скель крадькома виглядає цмин пісковий.

Саме каміння товтри “Самовитої” золотиться зітканими візерунками природи. Це лишайник – пармелія золотиста з далеких віків.

А скільки цілющого зілля навкруги! Дарує свої чари буквиця лікарська. Щедрістю проміняться квіти гадючника шестипелюсткового (звичайного), підмаренника руського.

Особливу цінність “Самовитої” складають релікти – китятки сибірські, скорзонера пурпурова, осока низька; ендеми – цибуля подільська, зіновать подільська, зіновать Блоцького, анемона лісова, льон бесарабський, пирій загострений, переліска яйцевидна, оринея вапнякова Тут зростає і низка видів з Червоної книги України: аспленій чорний, сон чорніючий, зіновать біла, зіновать подільська, зіновать Блоцького, ковила волосиста, ковила пірчаста, рутвиця смердюча.

Значний науковий інтерес товтри “Самрвита” представляють степові ділянки на її схилах. Це своєрідні еталонні резервати цікавих скельних степових угруповань, які пристосовані до екстремальних умов життя.

Товтра “Самовита” цікава і своїм тваринним населенням, яке завдячує рослинному покриву. Кому хоч раз пощастило побувати на товтрі, тому й досі вчувається гудіння комах. Усіх їх ваблять нектаром квіти.

На сьогодні зроблено все можливе стосовно дотримання заповідного режиму (товтра обнесена глибоким ровом, в’їзд на товтру унеможливлений через ліквідацію польової дороги), проводяться постійні бесіди з населенням навколишніх сіл про охорону пам’ятки, періодичні моніторингові перевірки тощо.

Власником і опікуном товтри зараз виступає Залучанська сільська рада, яка неспроможна забезпечити належний природоохоронний режим.

На завершення слід зауважити, що пам”ятка природи загальнодержавного значення – товтра “Самовита” в комплексі із заповідними Черчецькими, Сорочинськими незалісненими товтрами, товтрою “Сокіл” та ландшафтним заказником “Циківський” на Чемеровеччині складають єдиний природничо-архітектурний ансамбль, який чарує і полонить усіх, хто не байдужий до цієї неординарної краси. Названі природно-заповідні об’єкти на сьогодні є складовою території Національного природного парку “Подільські Товтри, який покликаний як зіницю ока їх оберігати в ім”я прийдешніх поколінь.

Дані об’єкти виваженими діями керівників району та місцевих рад з думою про прийдешній день повинні бути вилучені і передані у розпорядження НПП для їх надійного збереження й захисту. Саме такий крок і буде яскравим свідченням і підтвердженням того, що нинішнє покоління закладає надійний фундамент піклувань про тих, хто крокує їм на зміну.