Про товтри

Товтри – це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої в межах НПП досягає 401 метрів над рівнем моря. Над оточуючою рівниною ця гряда піднімається на 60-65 м.

Товтри представляють собою бар’єрний риф міоценового моря, складений мшанковими, мембраннопоровими та черепашковими вапняками.

Аналогів в світі немає, але подібні за деякими геологічними структурами скелясті гряди є в Великобританії та США.

Товтри – це залишки узбережних рифів, витягнених паралельно давній береговiй лінії. Ці рифи утворювались протягом середнього i верхнього міоцену. Товтри почали формуватись там, де були скупчення мохуваток, верметусiв, устриць, на яких потім з лiтотамнiй будувались узбережні рифи. Мікроклімат Кам’янецького Придністров’я формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра i його притокiв, тому тут створилися особливі умови для збереження рідкісних i реліктових рослин, серед яких більшість лікарських.


Довідник-вказівник про товтри

Геологические памятники Украины: Справочник-путеводитель
/ Коротенко Н. Е., Щирица А. С., Каневский А. Я. и др.- Киев: Наук. думка, 1985.

Участок Толтровой гряды Медоборы.

Между пгт Сатановым и с. Иванковцами Городокского района, на левом склоне р. Збруча от северной окраины с. Сатановской Слободки до урочища Поташня находится участок Толтровой гряды протяженностью 8 км, шириной 3 км и высотой 80-100 м. Участок покрыт густым смешанным лесом с уникальными видами растительности. Толтровая гряда тянется, пересекая территорию области с юго-востока на северо-запад. Она представляет собой остатки береговых рифов моря, существовавшего в тортонский век. Верхняя часть гряды покрыта маломощным слоем четвертичных суглинков, под которыми залегают и нередко обнажаются тортонские известняки. Плоская поверхность гряды ограничена крутыми, иногда скалистыми склонами. В северной части участка Медоборы находится Збручанское месторождение минеральных вод типа “Нафтуся”. Участок имеет геоморфологическое значение, интересен своей растительностью. Государственный заказник.

Участок Толтровой гряды Кармелюка гора.

Вблизи г. Гуменцов Каменец-Подольского района находится участок Толтровой гряды Кармелюка гора. Возвышенность представляет собой останец берегового рифа неогенового возраста. Интересна с геоморфологической точки зрения.

Государственный ландшафтный заказник, земельный отвод 42 га, находится в ведении Каменец-Подольского лесхоззага.

Пещера Атлантида.

В с. Завалье Каменец-Подольского района, на левом берегу р. Збруча находится карстовая пещера Атлантида в гипсах тортонского яруса (неоген). Это одна из красивейших пещер в СССР. Общая длина пещеры около 2400 м, это единственная в пределах Подолии пещера с четко выраженным трехэтажным строением, этажи объединены крутыми переходами. Пещера состоит из многочисленных залов и коридоров, на стенках которых, а также на сводах и основаниях, развиты натечные формы гипса разной окраски. Встречены волокнистые кристаллы гипса длиной до 1,5 м. Пещера уникальна по разнообразию вторичной гипсовой минерализации. В галереях магистрального этажа пещеры сформирована толща рыхлого заполнителя мощностью до 6 м. Анализ морфологии пещеры и изучение разреза заполнителя галерей дают возможность восстановить палеогидрогеологические и палеогеографические условия территории в поздненеогеновое – четвертичное время.

ППР, земельный отвод 10 га, охрана поручена Хмельницкому областному совету по туризму и экскурсиям.

Пещера Малышка-Киевлянка.

В с. Завалье Каменец-Подольского района находится еще одна пещера – Малышка-Киевлянка с общей длиной ходов 250 м. Так же, как и Атлантида, эта пещера заложена в тортонских гипсах, в ней сформирована мощная толща рыхлого заполнителя, который дает дополнительные материалы для изучения палеогидрогеологических условий территории в поздненеогеновое – четвертичное время. Пещера представляет научный интерес.

ЖИВОПИСНЫЙ ПАМЯТНИК
Скала Голова Витязя.

В 2 км от с. Устья Каменец-Подольского района вверх по течению р. Днестра, на его левом берегу, в устье р. Смотрича расположено урочище Столбцы. Здесь в обрывистых выходах силурийских пород, представленных известняками и доломитами с прослоями глинистого сланца, встречаются скалы-столбы с причудливыми формами выветривания. Среди скал есть одна высотой 16 м, напоминающая голову воина в шлеме – Голова Витязя. Имеет эстетическое значение. ППМ, земельный отвод 0,8 га.


ТОВТРИ НА НАЙДАВНІШИХ ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ

С. ВИСОЧЕНКО, І. РОВЕНЧАК, м. Львів

У вивченні Товтр важливе місце займає їх картографія, тобто картографування і аналіз існуючих картографічних моделей. В цьому плані надзвичайно важливим є виявлення найбільш ранніх картографічних джерел, де вони позначені. На основі цього можна простежити еволюцію уявлень наших предків про Товтри, особливості їх простягання та конфігурації.

В картографічному фонді Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника АН України нами виявлено ряд карт, де показано Товтри як гірську гряду з підписом і без підпису. Так, в атласі Т.К. Лоттера (1717-1777), виданому в Аугсбурзі (1757-1777), на карті Угорщини показано без підпису Товтри. Вони простягаються із північного заходу (Збараж) на південний схід (Кам’янець). Таким чином, уже всередині XVIII ст. у західноєвропейській картографії Товтри виділялись, практично, окремо.

Найбільш ранньою картографічною моделлю, де Товтри позначено і підписано, є, на наш погляд, фрагмент карти Польщі, виданої Я.А. Річчі-Занноні в 1772 р. у Лондоні (масштаб 1:700000). Ця карта видана у формі атласу. Його 19 сторінка являє собою карту (фрагмент) під назвою “Карта Поділля, значної частини Волині, течії Дністра від Устя і до Хотина та Ладова, Богу від свого джерела і до Ладижина, пограниччя Молдавії, воєводств Белського, Руського, Київського і Брацлавського”. Карта створена в епоху “Реформи картографії” під впливом розпочатої у франції Д. Кассіні зйомки всієї країни. Близько 1740 р. Й.О. Яблоновський (1711-1777), воєвода новогродський, відомий меценат наук, почав збирати матеріали для виготовлення генеральної карти Польщі. До роботи були залучені французький картограф С. Гіллерс, географ короля Станіслава Августа капітан Ф.Ф.Чакі, які картографували окремі регіони Польщі і виготовили ряд детальних карт.

Зібрані Й.О. Яблоновським матеріали, були опрацьовані відомим італійським картографом Я.А. Річчі-Занноні (1736-1814). Видана ця генеральна карта Польщі тільки в 1772 р., тобто у період її занепаду (як відомо, саме в 1772 р. відбувся перший поділ Польщі).

На цій карті, північніше Кам’янця-Подільського, від Івахнівців через Смотрич і до Шатави позначено Медоборські гори. Як відомо, “Медобори” – один із варіантів назви Товтр. Згідно сучасних уявлень, Товтри простягаються дугою довжиною близько 250 км з північного заходу (витоки р. Ікви) і на південний схід (низів’я р. Тернави – притоки Дністра). Таким чином, порівняно із “сучасними” Товтрами, Медобори Річчі-Занноні займають їх п’яту частину, а саме, крайній південний схід. Розміщуючись між ріками Жванчик і Мукша, які на карті позначені, але не підписані, вони перетинаюгь з північного заходу на південний схід р. Смотрич в районі сучасного смт. Смотрич. Через Медобори проходять два шляхи – із Кам’янця-Подільського на Городок та з Городка на Гусятин через Теремківці. Позначення останнього шляху на карті цікаве тим, що зараз він взагалі не існує.

Введення в науковий обіг всіх наявних картографічних джерел, особливо XVIII-XIX ст., допоможе правильно зрозуміти еволюцію наших уявлень про Товтри, генезис їхньої назви, особливості освоєння і господарського використання. Це дає можливість робити висновки і вносити обгрунтовані пропозиції щодо подальшого наукового дослідження цієї гряди і практичного використання його природних ресурсів.