Проліска дволиста (Scilla bifolia L.)

Багаторічна трав’яниста цибулинна рослина 6-20 см заввишки з підземною цибулиною. Головною ознакою проліски є наявність двох, рідше трьох прикореневих листків, що огортають стебло до середини його довжини. Листки широколінійні, жолобчасті, звужені до основи. Квітка правильна, роздільнопелюсткова блакитного, дуже рідко рожевого або білого кольору. Квітки зібрані у суцвіття китиці. Плід — чорна, куляста коробочка.

Проліска — ранньовесняний медонос і ціниться тим, що зацвітає відразу ж після танення снігу. Найкраще росте суцільними насадженнями під різним листяним деревостаном на родючому ґрунті.

Наукова назва пролiски – “сцила”, що в перекладi означає “морська цибуля”. Сам цвіт нагадує зірочку, тому з німецької мови перекладається як “блакитна зiрка”.

Народні назви проліски – синетка, синій підсніжник, небесник, рястик, зілля голубе.

Підсніжник звичайний (Galanthus nivalis L.)

Багаторічна трав’яниста цибулинна рослина заввишки 8-15 см, яка одна з перших квітує у нашій флорі. Підсніжник звичайний — це рослина з білосніжними квітами, що родом із півдня Європи, де він росте в гірських лісах на вологому ґрунті. Рано навесні з’являються з-під снігу молоді згорнуті листочки. Згодом над двома листочками підіймається циліндричне стебло з тендітною звислою квіткою. Квітка – сніжно-біла, з шести пелюсток – трьох зовнішніх та трьох внутрішніх, з зеленою смужкою по краю.

Підсніжник звичайний зростає у листяних лісах і чагарниках в Карпатах та західних лісостепових районах. Потребує охорони, занесений до Червоної книги України (2021).

Підсніжник багатий на народні назви: березник, галантус, дикий часник, козодрiст, колодрист, колокоцей, мартенка, могурянин, молочник, пролiска, просерень, скорозрiст, снiгурка, снiжноцвiт, тарас, ярник.

Печіночниця звичайна (Hepatica nobilis Mill.)

Печіночниця звичайна – це багаторічна трав’яниста рослина заввишки 5-20 см із темно-коричневим кореневищем. Має прикореневі листки, що розміщуються на довгих черешках, форма листкової пластинки серцеподібна трилопатева. Зверху листки мають темно-зелене забарвлення, знизу – з фіолетовим відтінком. Листки зимують, а нові утворюються після відцвітання рослини. Тому весною під час цвітіння ми бачимо великі, часто з плямами, листки минулого року. Квітки актиноморфні, мають просту віночкоподібну оцвітину. Листочки оцвітини мають синювато-блакитне забарвлення. Плід – збірна опушена сім’янка.

Росте печіночниця в листяних або мішаних лісах. Тіньолюбна рослина. Цвіте у квітні – травні.

Народні назви: фіалки, переліска.

Петрів хрест лускатий (Lathraea squamaria L.)

Багаторічна рослина 10–30 см заввишки. Її стебла покриті видозміненими листками – м’ясистими лусочками білого кольору. Квітки щільно туляться один до одного, утворюючи суцвіття – китицю. Кореневище росте в різні боки, розгалужуючись і утворюючи з’єднання у вигляді хреста – звідси і пішла така назва.

Петрів хрест не має в собі хлорофілу, в нього свій спосіб живлення – він паразит. Поживні речовини рослина отримує з інших представників флори, присмоктуючись своєрідними «присосками» до їх коренів. Найчастіше петрів хрест паразитує на коренях ліщини та граба, рідше – вільхи та бука.

В Україні вид зростає у тінистих листяних лісах — на всій території.

Народні назви: пальці Петра (Наддніпрянщина); зуби вовчі, виноград земляний, хина (Наддністрянський говір); роги баранячі (Поділля), а також цар-трава, земляний виноград та мишача трава.

Первоцвіт весняний (Primula veris L.)

Первоцвіт – багаторічна рослина висотою 5-30 см з косим кореневищем. Листки утворюють прикореневу розетку, з якої виходить квітконос. Вони мають довгасто-яйцеподібну форму, зубчасті. Квітки правильні, жовті, з тупими пелюстками, мають зубчасті чашечки, зібрані по 10-30 штук у суцвіття зонтик. Плід — яйцеподібна коробочка. Цвіте в квітні — травні. Тіньовитривала рослина. Росте в листяних, рідко – в мішаних лісах, у чагарниках, на узліссях переважно на піщаному ґрунті.

На регіональному рівні охороняється на території Хмельницької області.

Народні назви: пальчики Божі (покутсько-буковинський говір); гадинниця (Наддніпрянщина); портки жаб’ячі (Волинь); сліпота куряча (Поділля, Закарпаття), а також — золоті ключики, баранці, жовтуха, миколайчики тощо.

Медунка темна (Pulmonaria obscura Dumort.)

Багаторічна трав’яниста рослина 16–30 см заввишки із дрібними запашними квітками. Медунка має цікаву властивість: її квіти вміють змінювати колір в залежності від реакції середовища – від рожевого до темно синього. Наприкінці цвітіння, розвиваються великі прикореневі листки вкриті жорсткими щетинками, на довгих черешках. Ці листки забарвлені в темний колір — важливе пристосування для максимального поглинання слабкого світла, що проникає крізь крону дерев. Стеблові листки видовжені, при основі звужені. Середні та верхні листки сидячі. Квітки правильні, пониклі, зібрані у верхівкове суцвіття — завійку. Віночок лійкоподібний, спочатку рожевий, потім — пурпурово-фіолетовий або синій. Плід — розпадний горішок. Цвіте у квітні — травні.

Рослина тіньолюбна. Поширена медунка темна на Поліссі, у Лісостепу, рідко – в Степу і Карпатах.

Народні назви: смокалики.

Конва́лія звича́йна, або конва́лія травне́ва (Convallaria majalis L.)

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 15-30 см з повзучим розгалуженим кореневищем. Листки (їх 2, рідше 1 або 3) прикореневі ланцетні або еліптично-ланцетні, загострені, звужені в черешок. Квітки — білі запашні дзвіночки на дуговидних квітконіжках зібрані у китицю. Плід — соковита червона ягода з трьома насінинами. Цвіте з початку весни до середини літа.

Плоди конвалії поїдають птахи. Птахи також переносять у шлунку насіння конвалії на далекі відстані.

Росте конвалія в мішаних і листяних лісах. Тіньовитривала рослина. Поширена майже по всій Україні, крім півдня степу і високогір’я Карпат. У зв’язку з хижацькою заготівлею на букети потребує охорони.

Народні назви: маївка, любка, заячі вуха, сердечник. З давніх давен конвалія незмінно асоціюється з чистотою, ніжністю, вірністю та любов’ю.

Горицвiт весняний (Adonis vernalis L.)

Багаторічна трав’яниста рослина 10-60 см заввишки, з темно-бурим, трохи галузистим коренем, з якого виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла численні, голі або злегка запушені, прості або розгалужені. Нижні листки бурі, лускоподібні; серединні — сидячі, тричіперисторозсічені, з вузьколінійними частками. Квітки великі яскраво-жовті, правильні, одиничні. Плід — суха сіро-зелена сім’янка. Цвіте з ранньої весни до половини травня. Розмножується горицвіт насінням і поділом куща.

Ареал горицвіту з року в рiк зменшується через масовий збір цих рослин. Вид потребує значної охорони. Занесений до Червоної книги України (2021).

Численні народні назви пов’язані саме з яскравістю квітки горицвіту та характером листя: горицвіт ярий, гориквіт, пожарна квітка, жовтоцвіт, мак заячий, сосонка, терлич. Міжнародна латинська назва роду походить від імені міфічного юнака Адоніса, який відзначався надзвичайною красою.

Анемона лісова (Anemone sylvestris L.)

Це багаторічна кореневищна трав’яниста рослина 15-30 см заввишки. Стебло прямовисне, у верхній частині майже біло-повстисте. Листки довгочерешкові, прикореневі, 5-роздільні, густо опушені. Квітки великі, одиничні, здебільшого з 5 пелюсток, білі. Цвітіння анемони починається відносно пізніше всіх первоцвітів — у травні, а закінчується до середини липня. Плід — сім’янка.

Росте в широколистяних і мішаних лісах, на лісових луках, узліссях, по чагарниках, на схилах у лісостепових і північних степових районах України.

Охороняється на регіональному рівні в Хмельницькій області.

Народні назви: вітряниця, зілля жаб’яче, проліска, вітряк, куряча сліпота, білий сон або польові дзвіночки.

Жовна сива

Поширення на території НПП «Подільські Товтри»

Гніздовий осілий вид. Узлісся, парки, сади, лісосмуги, населені пункти.

Жовна сива (Picus canus) – птах родини дятлових. В Україні звичайний, осілий, гніздовий, кочовий вид. Птах менш яскравіший ніж жовна зелена, має більш сіріше забарвлення низу і лише крила мають зеленуватий колір. Також шапочка на голові має менші розміри і вкриває лише передню лобну частину.  Гніздиться в дуплах дерев, харчується переважно мурахами, тому часто можна побачити птаха на землі. На відміну від жовни зеленої харчується також личинками жуків та іншими комахами. Селиться переважно в лісах та парках з відкритими ділянками.

Птах зустрічається по всій території України.

В НПП «Подільські Товтри» звичайний осілий вид. Зустрічається всюди в лісах, садах та парках. Часто селиться біля людських поселень.