Геологiчнi особливостi Смотрицького каньйону. Силурiйська система ( S )

Г.Г. Гаврилюк

Початок палеозойської ери в межах данного району позначився встановленням континентальних умов. Палеозойська группа вiдкладiв має велике поширення i складну будову.

Силурiйськi вiдклади поширенi на Приднiстрянському Подiллi. Вiдслонюються вони по глибоких рiчкових долинах – лiвобережних приток рiчки Днiстер.

Поверхня кристалiчних порiд у бiк Днiстра поступово знижується i перекривається вiдкладами силурiйських порiд. Безпосереднє налягання силуру на докембрiй спостерiгається по долинi рiчки Днiстер. В його покрiвлi в Прiднiстров’ї залягають вiдклади крейдової системи ( K ) з рiзкою площею незгiдностi.

Залягають силурiйськi вiдклади спокiйно. Помiтний спад проявляється на пiвденний захiд. Останнiй не перевищує 10 градусiв i,очевидно є природним кутом нахилу порiд (моноклiнально або горизонтально), що наближається до абразiйної кривої узбережної морської зони,в межах якої акумулюються силурiйськi вiдклади. Подекуди в силурiйських породах спостерiгаються ознаки дислокованостi – це переважно тектонiчнi трiщини.

На пiдставi результатiв дотеперiшнього дослiдження силурiйських вiдкладiв Подiлля,можна видiлити три яруси (горизонти) верхнього силуру Подiлля:

  1. нижнiй – пiсковики;
  2. середнiй – сланцi;
  3. верхнiй – вапняки.

На Подiллi в складi силурiйської системи виявлено нижнiй i верхнiй вiддiли.

2.3. Нижнiй силур ( S1 ).

В приднiстровськiй частинi Подiлля до нижнього силуру вiдноситься тiльки молодовський горизонт. Вiдклади цього горизонту вiдслонюються по рiчцi Днiстер та її лiвим притокам рр. Студеницi i Тернавi.

Залягає молодовський горизонт на розмитiй поверхнi древнiх пiщано-глинистих утвореннях ушицької свити.

Покрiвлею молодовського горизонту є карбонатнi утворення ландоверського ярусу верхнього силуру, видiленi в китайгородський горизонт. На межi нижнього та верхнього силуру в Приднiстров’ї була перерва в осадонагромадженнi, яка супроводжувалася розмивом i утворенням кори вивiтрювання на поверхнi нижнього силура.

Лiтологiчно молодовський горизонт складається з сiрих i жовтувато-бурих пiсковикiв, в рiзнiй мiрi вапнякових. Нижня частина цих пiсковикiв рихла, мiсцями в районi села Китайгород вмiщує велику кiлькiсть свiтло-зеленого глауконiта, окатанi уламки кварца i фосфоритiв. Поступово до верху пiсковики стають бiльш щiльними, вапняковими i поступово переходять в сiрi кристалiчнi вапняки. Цi вiдклади можна спостерiгати бiля сiл Китайгород i Калачкiвцi. В районi, де колись знаходилось село Бакота цi вапняки вiдсутнi, а верхня частина молодовського горизонту складена конгломератовидними пiсковиками.

Потужнiсть молодовського горизонту невелика i коливається вiд 0,2 до 3,5 м. Змiна потужностi простежується в вiдслоненнях по направленню з пiвнiчно-ахiдного напряму на пiвденний схiд, починаючи вiд села Китайгород.

В нижнiй та середнiй частинах пiсковикiв молодовського горизонту зустрiчається звичайно богата, але поганої збереженностi фауна: Platystrophia sp., Orthis sp., Strophomena sp.,Subulites sp.,Distroceras sp..

В верхнiй частинi молодовського горизонту зустрiчаються : Lindula sp., Palaeohalysites parallelus Schm.

Всi факти, якi приведенi вище вказують, що нижньосилурiйськi вiдклади на Подiллi залягають трансгресивно на рiзновiкових вiдкладах кембрiя. На межi нижнього i верхнього силура також iснує стратиграфiчне неузгодження i розмив, який мiсцями досягає вiдкладiв кембрiю.

Спiвставлення нижньосилурiйських вiдкладiв Подiлля i пjрiвняльне їх вивчення дозволяє стверджувати, що цi вiдклади покривали всю територiю Подiлля, i були представленi у всiй своїй стратиграфiчнiй повнотi.

2.4 Верхнiй силур ( S2 )

Верхньосилурiйськi вiдклади вiдслонюються на берегових схилах рiчки Днiстер, де вони пiд час державної зйомки масштабу 1:25000 вскритi багатьма свердловинами.

В районi Подiлля спостерiгається три яруса верхнього силура: ландоверський, венлокський i лудловський. Лiтологiчно вони представленi великою товщею, до 560 м вапняково – доломiто – мергелисто-глинястих порiд, залягаючих з ерозiйною неузгодженiстю на вапняках нижнього силуру. В нижнiй частинi розрiзу верхнього силуру переважають вапняки i доломiти, а в верхнiй – мергелi i глинястi сланцi.

В районi Подiлля верхнiй силур роздiляється на китайгородський, мукшанський, устянський, малиновецький, скальський, борщовський i чортковський горизонти. В районi НПП “Подiльськi Товтри ” породи силура представленi всiма горизонтами, крiм борщiвського та чорткiвського горизонта. Китайгородський горизонт спiвставляється ландоверським ярусом; мукшанський, устянський i малиновецький горизонт – з венлокським ярусом; скальський – з лудловським ярусом силура Англiї.

Китайгородський горизонт ( ширина до 60 м ). Найбiльш характернi вiдслонення знаходяться в районi села Китайгород. Залягає даний горизонт трансгресивно на молодовському горизонтi нижнього силура i узгоджено перекривається вiдкладами мукшанського горизонта.

Вiдклади китайгородського горизонта прослiджуються в вiдслоненнях по рiчцi Днiстер – бiля гирла р.Мукша, по рр. Студениця, Тернава, Смотрич.

Складений китайгородський горизонт одноманiтною товщею сiрих i зеленувато-бурих мергелестих комковатих вапнякiв, перешарованих невеликими пачками глинястих сланцiв. Фауна цього горизонта складається з багаточисельних рiзних брахiопод, з яких характерними є: Bilobites ilobus, Spirifer radiatus, Parmorthis elegantula. Разом з брахiоподами зустрiчаються трилобiти – Encrinurus punctatus, Calymene blumenbachi, головоногi – Dawsonoceras annulatum, Orthoceras althi, пелецеподи ? Ptarinea concertrica, i гастроподи – Оriostoma heliciforme, Loxonema sinuosa.

В складi брахiопод китайгородського горизонту вiдсутнi форми, характернi для перехiдних вiдкладiв вiд нижнього до верхнього силуру, вiдомi для низiв ландоверського ярусу европейського силуру, що пiдтверджує гiпотезу про перерив в вiдкладах на границi нижнього i верхнього силура в регiонi Подiлля. В цiлому ж вся фауна представлена в китайгородському горизонтi показує, що вiдклади цього горизонту вiдносяться до ландоверiйського ярусу.

Лiтологiчний склад китайгородського горизонту i загальний комплекс вмiщаючої в ньому фауни показують, що в часи його вiдкладення подiльський силурiйський басейн представляв собою мiлководне тепле море.

Мукшанський горизонт ( потужнiсть 12-14 м). Прослiдковується в вiдслоненнi по рiчцi Днiстер бiля гирла рiчки Мукша, а також по берегах рiчки Смотрич, бiля сiл Думанiв i Чорна.

Залягає вiн на вiдкладах китайгородського горизонту i перекривається вiдкладами устянського горизонту. Представлений мукшанський горизонт переважно товстими шарами, дуже щiльних сiрих кристалiчних, iнодi доломiтизованих вапнякiв. В цьому горизонтi часто зустрiчаються: Parmorthis crassa, Uncinulina striklandi, Atrypa reticularis, Meristella tumida. Крiм цього, вiдмiнно вiд нижнього китайгородського горизонту тут з’являється велика кiлькiсть строматопор: Actinostroma podolica, Actinostroma intertextum, а також представники фавозитiв.

Ряд видiв таких, як Parmorthis crassa, Meristella tumida вказують на причетнiсть мукшанського горизонту до венлокського ярусу. Причетнiсть до цього ярусу також вищезалягаючих – устянського i малиновецького – горизонтiв послужила основою для вiднесення мукшанського горизонту до низiв венлокського ярусу. Устянський горизонт ( потужнiсть 24-25 м ) простежується в вiдслоненнях по рiчцi Мукша, вздовж лiвого берега рiчки Днiстер, нижче села Устя, i по рiчцi Смотрич.

Лiтологiчно устянський горизонт представлений товщею плитчатих жовтувато-зеленуватих i свiтло-сiрих доломiтiв, що чергуються пачками тонких мергелiв, рiзної потужностi i сiро-зеленуватi сланцi. Рiдко зустрiчаються тонкi слої вапнякiв. На поверхнi напластування цих порiд частi слiди трiщин усихання.

З окам’янiлостей в устянському горизонтi зустрiчаються eврiптериди, в виглядi нагромаджень напластуванннь мергелiв. Серед них видiлена Euryptus fischeri, знайдена пiд час державних зйомок бiля села Думанiв. Багата фауна еврiптерiд встановлена в вiдслоненнi нижче села Устя. По вiку устянський горизонт вiдноситься до верхiв нижнього венлока.

Малиновецький горизонт ( потужнiсть до 60 м ) простежується в вiдслоненнях по рiчцi Днiстер, вiд гирла рiчки Мукша на сходi до села Iсакiвцi на заходi, а також по притоках Днiстра: Смотричу, Жванчику i в верхiв’ях рiчки Збруч. Залягає вiн узгоджено, перекриваються доломiтами бiля села Iсакiвцi.

Складений малиновецький горизонт мергелястими комковатими вапняками голубувато-сiрого кольору з прослоями глинястих сланцiв. Для цього горизонту характерна наявнiсть великої кiлькостi строматопор (до 10 видiв) коралiв i брахiопод. Корали представленi: Favosites gotlandicus, Heliolites decipiens, Cladopora sp.

Дуже рiзноманiтнi i багатi тут ругози, iз котрих визначено бiльш 10 видiв; брахiопод визначено бiльш 20 видiв. З них вiдомi тiльки в границях малиновецького горизонту: Anastropaia podolica, Atrypa araearimaspis, Spirifer bragensis.

Крiм цього тут вiдомi 6 видiв пластинчатожаберних, бiльш 10 видiв гастропод, 6 видiв головоногих, iз ракообразних розповсюдженi Leperditia tyraica, Promitia concinna, Bumastum brriensis, Proetus concinnus.

По вiку малинiвський горизонт вiдноситься до середнього та верхнього венлоку. Скальський горизонт ( потужнiсть 60-65 м ) простежується в вiдслоненнях по берегах рiчки Днiстер- вiд села Брага на сходi до села Вовкiвцi на заходi i вверх по рiчцi Збруч до села Гусятин. Нижня межа скальського горизонту проходить по покрiвлi комковатих вапнякiв малиновецького горизонту, на котрих вони залягають узгоджено. Зверху цей горизонт також узгоджено перекривається тонкоплитчатими брахiоподовими вапняками борщiвського горизонту, який в регiонi НПП “Подiльськi Товтри” не простежується.

Лiтологiчний склад скальського горизонту доволi рiзноманiтний. В нижнiй частинi вiн складений товщею ( бiля 5м ) щiльно мiлкокристалiчних доломiтiв, виступаючих в вiдслоненнях в видi карнизiв; вище йде пачка глинистих сланцiв з прошарками тонкозернистих мергелiв; ще вище залягає потужна пачка плитчастих i товстоплитчастих вапнякiв з строматопорами , що чергуються з глинистими сланцями i шарами мергеля; доверху ця товща змiнюється товстоплитчатими темними бiтумiнозними вапняками з строматопорами, утворюючих банки до 2 м потужностi.

Закiнчується скальський горизонт мергелями.

Фауна скальського горизонту представлена головним чином строматопорами, коралами i остракодами. Брахiоподи в цьому горизонтi приуроченi переважно до комковатих i мергелястих вапнякiв. Особливо характернi з них: Lissatrypa prunum, Spirifer elevatus.

Скальський горизонт можна спiвставити з нижнiм лудловом.

Все вищезгадане про розповсюдження верхньосилурiйських вiдкладiв дозволяє твердити, що в верхньосилурiйську епоху море вкривало всю пiвденно-захiдну крайню частину Руської платформи, включаючи Подiлля. Переважнiсть в складi верхньосилурiйських вiдкладiв на всiй територiї Подiлля вапнякiв, з багатою фауною, що перешаровувуються з глинястими породами, вказує, що це море було мiлководне i типово епiконтинентальним.

Палеогеографiчна характеристика подiльської частини верхньосилурiйського моря за данними вчених показує, що подiльське верхньосилурiйське море в першiй половинi цiєї епохи входило до складу Пiвнiчно-Европейської зоогеографiчної провiнцiї. При цьму частково ( малиновецький горизонт ) воно набувало безпосереднього зв’зку з басейном Пiвденного Уралу i Казахстану, залишаючись iзольованим вiд географiчно близько розташованого басейна областi Богемiї.

В пiзньосилурiйську епоху подiльське море перетворилось в iзольований мiлководний, мабуть прiсний, поступово мiлiючий басейн, що закiнчилось до початку девона виходом Подiлля з пiд рiвня моря.