Гiмназiя росiйська (мур.), 1837-1841 рр. Охоронний №1636
м. Кам’янець-Подільський, вул. Татарська, 14
Построен на месте разобранного иезуитского костела. В 1851 г. актовый зал между вторым и третьим этажами перекрыт, и устроены два зала. В 1872-1873 гг. в зале на третьем этаже размещалась домовая Трехсвятительская церковь. Для постройки купола над помещением церкви был разобран аттик с двумя каменными кронштейнами и железным гербом России, которым завершался главный фасад. В 1876 г. сделана каменная парадная лестница. В 1914 г. здание пострадало во время бомбардировки города австрийскими. войсками, і Каменный, прямоугольный в плане, трехэтажный с подвалами, оштукатуренный. Междуэтажные перекрытия плоские, в коридорах, лестничных клетках, подвалах-сводчатые. Крыша четырехскатная по наклонным бревенчатым стропилам, кровля шиферная. Планировка коридорная с двусторонним расположением помещений. Окна с наличниками, на первом и третьем этаже – прямоугольные, на втором – более высокие с полуциркульной перемычкой. Под каждым окном второго этажа установлены по 4 утопленных балясины. Междуэтажные тяги в виде карниза. Венчающий карниз из лекальных кирпичей с модульонами. Перед главным входом на восточном фасаде устроено крыльцо со ступеньками и четырьмя металлическими стойками, на которые опирается балкон с узорной решеткой. На восточном фасаде установлена мемориальная доска: “В этом здании была размещена гимназия, в которой с 1897 по 1906 год учился государственный деятель Затонский В. П.”.
В здании находится исторический факультет Каменец-Подольского государственного педагогического института им. В. П. Затонского. Памятник является типичным для первой половины XIX в. примером решения учебного заведения в одном корпусе.
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР; (Ил. справ.-каталог): В 4-х т./ Гл. редкол.: Н.Л. Жариков (гл. ред.) и др. – К.: Будівельник, 1983-1986
З ЕПОХИ КЛАСИЦИЗМУ
Будинок першої в місті чоловічої гімназії (тепер там історичний факультет педагогічного інституту імені В.П. Затонського), споруджений в 1841 році. Це був період розквіту класицизму в російській архітектурі, який характеризувався простими і суворими формами, симетричною композицією фасадів, скромним декором.
Автори проекту відмовилися як від повного ордеру, характерного для чисто класичного стилю, так і від спрощеного ордерного каркасу у вигляді виступаючих пілястрів або напівколон. На фасаді відсутнє вертикальне членування, зате досить розвинута система горизонтального поділу при допомозі карнизів, поясків, сандриків.
Особливої краси будинкові надають півциркулярні вікна другого поверху, глибоко посаджені в товщу стіни. Виносний балкон, в центрі будинку опирається на чотири колони – опори. Масивні двері під балконом служать головним входом. Будинок зовні Дуже скромний і в той же час показний – це особливість багатьох архітектурних творінь епохи класицизму.
Згодом, в 1853-1973 роках, була проведена невелика перебудова, яка змінила внутрішнє планування. В актовому залі між другим і третім поверхами з’явилось перекриття, що дало змогу одержати додаткову площу, яка була пристосована під гімназичну церкву. В зв’язку з цим на третьому поверсі підняли стелю, а в його центрі спорудили купол.
3 появою нового будинку гімназії площа одержала назву Гімназична. Таку назву вона зберегла до 1920 року. Після остаточного встановлення Радянської влади колишня гімназія була перетворена в першу трудову школу. Згодом вона називалась 1-ю школою селянської молоді і фабрично-заводською семирічкою, першою неповною середньою, і першою середньою.
У роки Великої Вітчизняної війни приміщення школи зазнало великих руйнувань. Від будинку залишились лише стіни та прорізи вікон і дверей. Але, незважаючи на труднощі післявоєнного періоду, вже в 1948 році будинок був відбудований і переданий педагогічному інститутові. В 1963 році в ньому розмістились історичний факультет і заочний відділ інституту.
Будинок колишньої гімназії – один із численних пам’яток архітектури, який чудово зберігся і понині. його зали і кімнати пам’ятають революційних народників 70-х років XIX ст.
У 1866 році учитель словесності О.Р. Романовський разом з вихованцями старших класів гімназії В.К. Дебагорієм-Мокрієвичем і Г.О. Мачтетом заснували “Кам’янець-Подільську комуну”. В 1846 році гімназію відвідував Т.Г. Шевченко, який прибув до Кам’янця як член Київської Археологічної комісії. Протягом 1864-1867 pp. в цьому приміщенні жив і викладав російську мову та літературу видатний український філолог, член-кореспондент Петербургської АН П. Г. Житецький.
Із стін гімназії вийшли відомі діячі науки, культури, мистецтва, державний діяч і вчений В.П. Затонський, ім’ям якого названий педагогічний інститут; біохімік, академік АМН СРСР, Герой Соціалістичної Праці Б.І. Збарський, який разом з професором В.П. Воробйовим брав участь у бальзамуванні тіла В.І. Леніна; математик, член-кореспондент АН УРСР, професор М.Г. Чеботарьов, лауреат Державної премії письменник В. П. Беляєв.
Будинок є цінним пам’ятником архітектури епохи класицизму. Він включений в список пам’яток, які охороняються державою.
Папевська С.
З епохи класицизму // Прапор Жовтня, 1986. – 21 травня.
Вогнище освіти
Перша гімназія, що почала діяти в місті, була переведена в Кам’янець-Подільський з Вінниці в січні 1833 року. Функціонувала вона в різних малопридатних для навчання приміщеннях.
Урочиста закладка нового будинку гімназії відбулась 25 червня 1837 року. Завершилось будівництво в 1841 році. Будинок зовні був дуже скромний і в той же час показний. Це особливість багатьох архітектурних споруд епохи класицизму.
Особливої краси будинкові надають півциркульні вікна другого поверху, глибоко посаджені в товщу стіни. Виносний балкон в центрі будинку спирається на чотири колони – опори. Масивні двері під балконом служать головним входом.
У плані будинок являє собою витягнутий з півночі на південь прямокутник з двома виступами-ризалітами на західному фасаді.
На першому поверсі знаходились їдальня першого і другого розрядів, буфет, кухня, гардероб, кімната для наглядача. Учбові класи займали майже весь другий поверх. Південну частину другого і третього поверхів займав актовий зал. На третьому поверсі знаходились: лазарет, аптека, кімнати для житла гімназистів.
Згодом, в 1853-1873 роках, була проведена невелика перебудова, яка змінила внутрішнє планування. В актовому залі між другим і третім поверхами з’явилось перекриття, що дало змогу одержати додаткову площу, яка була пристосована під гімназичну церкву. В зв’язку з цим на третьому поверсі підняли стелю, а в його центрі спорудили купол.
З появою нового будинку гімназії, площа одержала назву Гімназичної. Таку назву вона зберегла до 1920 року. Після остаточного встановлення Радянської влади колишня гімназія була перетворена в першу трудову школу. Згодом вона називалась школою селянської молоді, фабрично-заводською семирічкою, 1-ю неповною середньою і1-ю середньою школою.
У роки Великої Вітчизняної війни приміщення школи зазнало великих руйнувань Від будинку залишились лише стіни та прорізи вікон і дверей. Але, незважаючи на труднощі післявоєнного періоду, вже в 1948 році будинок був відбудований і переданий педагогічному Інституту. З 1963 року в ньому розміщуються історичний факультет і заочний відділ інституту.
Будинок колишньої гімназії – пам’ятник архітектури – чудово зберігся і понині. Його зали і кімнати пам’ятають революційних народників XIX ст. У 1866 році учитель словесності О.Р. Романовський разом з вихованцями старших класів гімназії В.К. Дебагорієм-Мокрієвичем і Г.О. Мачтетом заснували “Кам’янець-Подільську комуну”. В 1846 році гімназію відвідав Т.Г. Шевченко, який прибув до Кам’янця як член Київської Археологічної комісії Протягом 1864-1867 pp. у цьому приміщенні жив і викладав російську мову та літературу видатний український філолог, член-кореспондент Петербурзької АН П.Г. Житецький.
Із стін гімназії вийшли відомі діячі науки, культури, мистецтва: державний діяч і вчений В.П. Затонський, ім’ям якого названі центральна міська бібліотека і педагогічний Інститут; біохімік, академік АМН СРСР, Герой Соціалістичної Праці Б.І. Збарський, який разом з професором В.П. Воробйовим брав участь у бальзамуванні тіла В.І. Леніна; математик, член-ко-респондент АН СРСР професор М.Г. Чеботарьов; письменник, лауреат Державної премії В.П. Беляев.
Разом з тим будинок е цінним пам’ятником архітектури епохи класицизму.
Папевська С.
Вогнище освіти // Прапор Жовтня, 1986. – 11 жовтня.