Казарми фортецi, 1760-1788 рр. Охоронний №751
м. Кам’янець-Подільський, вул. Госпiтальна, 14
Находятся в южной части Старого города, на берегу р. Смотрич. Построены архит. Я. де Витте или архит. С. Завадским. Первоначально состояли из трех соединенных каменных корпусов. В конце первой четверти XIX в. отремонтированы. После 1834 г. на территории казарм выстроены хозяйственные постройки (архит. С. Учта). В 1860-1870-е годы на центральной части главного фасада появились четыре трехэтажные пристройки. Во второй половине XIX в. черепичная кровля заменена железной. Во время Великой Отечественной войны казармы частично разрушены.
Стены каменные со следами ремонта кирпичом, оштукатуренные. Здание перемежающейся этажности, Т-образное в плане, с четырьмя ризалитами, с подвалом. Сохранившаяся часть северного корпуса – прямоугольная в плане, 2-3-этажная. Междуэтажные перекрытия сводчатые и плоские. Планировка секционная. Фасады расчленены междуэтажными тягами, проемы обрамлены глухими наличниками. Венчающий карниз сложен нависающими рядами, профиль выполнен в штукатурке. Крыша четырехскатная по деревянным стропилам, кровля железная.
Памятник является типичным образцом казарменных сооружений.
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР; (Ил. справ.-каталог): В 4-х т./ Гл. редкол.: Н.Л. Жариков (гл. ред.) и др. – К.: Будівельник, 1983-1986
КАЗАРМЫ КРЕПОСТИ, В КОТОРЫХ ПРОХОДИЛИ ВОЕННУЮ СЛУЖБУ К.Н. БАТЮШКОВ, В.Ф. РАЕВСКИЙ, В.И. ДАЛЬ, М.А. БУЛГАКОВ. Госпитальная ул. 14
Расположены у подножья юго-восточной части острова Старого города, между улицами Госпитальная, Довга и Русской, на берегу р. Смотрич, в 1,5 км на ж восток от крепости. Построен в 1760-1780 гг. для размещения воинского гарнизона) под руководством коменданта крепости известного военного инженера и архитектора Яна де Витте. Представляют собой прямоугольник, который со стороны реки превращен з крепость. Здесь два угловых и центральное здание сооружены как четырехэтажные башней, возвышающиеся на двумя монолитно состыкованными трехэтажными зданиями с выступающими вперед узкими, квадратными, трехэтажными башнями (4 шт.). Массивный каменный фундамент и крепостные стены с окнами-боиницами превратили казармы в мощное оборонительное сооружение, завершающее цепь укреплений и бастионов южной части Старого города.
Здесь с июля по декабрь 1815 г. служил офицером известный русский писатель и поэт Константин Николаевич Батюшков (1787 -1855). В этот период он написал свою лучшую эллегию “Мой гений”, стихи “М.И. Гнедичу”, “Е.Ф. Муравйовой”, “В.А.Жуковскому”, а спустя годы изложил свои впечатления об истории г. Каменца в очерке “Воспоминания с мест, боев и путешествий. (1851). В 1816 г. служил офицером Владимир Федорович Раевский (1795 – 1872), герой Бородино, поэт-декабрист, друг П.И. Пестеля и А.С. Пушкина. Организовал в городе продекабристский политический кружок “Железные перстни”, в который вошли подполковник Кисловский, штабс-капитаны П.Г. Приклонский, Губин, доктор Диммер. В Каменце написал стихи “Мое прости друзьям Кисловскому и Приклонскому”, “Картина бури” и др. 3 начале 1817 г. переведен на службу в местечко Ярмолинцы, а позже в г. Тульчин Подольской губернии, где он принял активное участие в декабристском движении.
К началу XIX в. г.Каменец-Подольский утратил военно-стратегическое значение. С конца 1816 г. казармы крепости были переоборудованы под военный госпиталь, который просуществовал до 1918 г. С января 1831 и по начало 1832 гг. здесь работал, направленный в город для борьбы с эпидемией холеры молодой врач Владимир Иванович Даль (1801 – 1872), писатель, ученый-лексикограф, диалектолог, автор “Толкового словаря живого великорусского языка”. О пребывании в г. Каменце и окрестных селах Негин, о Черче, Чернокозинцы, Голенищево и др., где записывал фольклор, легенды, изучал местный язык, красочно описано в его исторической повести “Подолянка” и других произведениях.
В апреле-августе 1916 г. в госпитале работал врачем от общества “Красного креста” Михаил Афанасьевич Булгаков (1891-1940), русский советский писатель. Он лечил раненных солдат и офицеров Юго-Западного фронта и по воспоминаниям его жены Т.М. Кисельгоф “Был хирургом, все время делал ампутации… В боях участия не принимал”.
В настоящее время в зданиях бывших казарм находится табачная фабрика (с 50-х годов), которая к середине 90-х годов XX в. освободит их для нужд историко-архитектурного комплекса города.
Источники и литература:
ЦГИА УССР в г.Киеве. Ф. 219. – Оп. 2. – Ед. хр. 1169. – Лл.1-20.
Сецинский Е. Каменец-Подольский.-К.: 1895.
Нечкина М.В. Движение дакабристов. Т.2. – М., 1955. – С. 131.
Декабристы. Биографический справочник. – М.,1988. – С.152. Нариси історії Поділля. На допомогу вчителю. – Хмельницкий, 1990. – С. 127, 161-162.
Копилов С.А. М.Булгаков на Поділлі. //VIII Подільська іст.-краєзнавча конференція. Тези доп. Секція історії дожовт. періоду. – Кам.-Под., 1990. – С. 7-9.
Назаренко Є. Диптих про древнє місто. //”Радянське Поділля”, 1990, 10 березня/.
Сваричевський А. Краса України – Поділля. //”Радянське Поділля, 1991, 19 січня.
Л.В. Баженов, В.П. Соловей
ПРИЛОЖЕНИЕ
І. мемориальное доски на зданиях казармы не установлено.
Цінна пам’ятка
У південній частині Старого міста височить могутня чотириповерхова кам’яна споруда – казарми фортеці. Вони були побудовані в 1760-1780 роках для розміщення військового гарнізону. Будівництво велося під керівництвом коменданта фортеці, відомого військового інженера та архітектора Яна де Вітте.
Тут уже в першій половині XVI століття існували міцні укріплення: Руська брама, збудована в 1527 році, що перетинала каньйон річки Смотрич у найбільш приступному для ворога місці, та міські мури, які тягнулися вище Руської брами.
У першій третині XVIII століття південні міські стіни були перебудовані та продовжені на схід під керівництвом Арчибальда Гловера, відомого в ті часи англійського військового інженера. Це були кам’яні фортечні мури з гарматними амбразурами та рушничними бійницями. Вони тягнуться вздовж вулиці Утьосистої, в кінці якої знаходиться батарея святого Андрія. Ця батарея, фортечні мури Гловера та Руська брама в долині Смотрича утворювали міцний оборонний вузол.
Його міць зросла в зв’язку із спорудженням у другій половині XVIII століття поряд з батареєю святого Андрія Віттових казарм. Вглиб південної частини міста, на північ від казарм, знаходились батареї святого Алоїзія та святого Миколи, що прикривали місто з півдня.У 1793 році, в результаті другого поділу Польщі, Поділля було возз’єднане з Україною в складі Російської держави. У квітні цього ж року ключі від фортеці передали російським військам. З цього часу відпала необхідність у таких великих солдатських та офіцерських казармах, якими були казарми Вітте. До 1816 року тут знаходився міський військовий гарнізон, а через деякий час, після ремонту, розмістився військовий госпіталь.
З історією військового госпіталю пов’язане ім’я відомого російського вченого, письменника, автора “Тлумачного словника живої великоруської мови” В.І. Даля. В 30-ті роки XIX століття він працював тут військовим лікарем. Подільські враження відобразились у творчості письменника. Перебуваючи в Кам’янці, він написав історичну повість “Подолянка”.
У роки першої світової війни в Кам’янці знаходився штаб Південно-Західного фронту, тилові військові установи. Під час Великої Вітчизняної казарми були частково зруйновані.
Казарми фортеці – це цінна пам’ятка архітектури, що має 200-річну історію. Вони занесені до списку пам’ятників архітектури і знаходяться під охороною держави.
Осетрова Г.
Цінна пам’ятка // Прапор Жовтня, 1986. – 16 жовтня.