Костьол св. Петра i Павла (кафедральний)

Костьол св. Петра i Павла (кафедральний), XVI-XVIІІ ст. Охоронний №740/1

м. Кам’янець-Подільський, вул. Татарська, 20

Ансамбль включає Петропавлівський кафедральний костел, дзвіницю, тріумфальну арку та турецький мінарет.
В ансамблі вдало поєднались риси архітектурних стилів (ренесанс, бароко, неоготика). Має велике історико-культурне значення.

Читайте книгу: Иваницкий Кароль. Кафедральный костёл в Каменце.

КАТЕДРАЛЬНИЙ КОСТЬОЛ СВ.АПОСТОЛІВ ПЕТРА ТА ПАВЛА

В центральній частині Старого Міста височить монументальна споруда Катедрального костьолу – центру латинської дiєцезiї (римо-католицького єпископства), каміння якого були свідками багатьох подій.

Катедра біскупа (єпископа) існує в Кам’янці біля шести віків з невеликими перервами. Фундаторами першою дерев’яного костьолу, який був побудований біля 1370 р., були литовські князі Корiатовичi. А вже через п’ять років на прохання польського короля Папа Римський Григорiй XI засновує в Кам’янці дiєцезiю i костьол стає катедральним. Першим біскупом, як вважають, був Вільгельм, чернець закону св. Домiнiка.

Будівництво кам’яного костьолу пов’язують з біскупом Яковом Бучацьким (1502-1517), котрий був людиною набожною та заможною, виділяв також кошти на укріплення Кам’янецького замку. Спочатку костьол був в романському стилі, відрізнявся простотою форм та мав три нави. В той час вівтар був орієнтований на захід i знаходився там, де зараз вхід до костьолу.

В середині XVI ст. біскуп Леонард Слоньчевський (1547-1562) прибудовує до головного корпусу з півночі каплицю Пресвятих Таємниць та з південного заходу каплицю Потішання Пренепорочної Богородицi. До цього часу на одному з контрфорсів цієї каплиці збереглася гесана з каменю таблиця з гербом Л.Слоньчевського та літерами “L.S.Е.С.” (Леонард Слоньчевський єпископ Кам’янецький) та датою 1561, яка ї, можливо, датою освячення каплиці.

Біскуп Павло Волуцькии (1591 1607) залишив нащадкам кам’яний будинок біскупа що розташований напроти Катедри В 1616 р. пожежа сильно пошкодила костьол, але вже за 5 років тут відбулося урочисте богослужіння з нагоди перемоги над турками під Хотином Біскуп Павло П’ясецькии (1627 1640) побудував каплицю Непорочного Зачаття Богородицi

В 1644 р. біскуп Михайло Дзялинськии переносить Головний Вівтар на схід, прибудовує зі східної сторони до костьолу презбiтерiум (місце для вівтаря та духовенства), який рівний ширині середньої нави. В архітектурному відношенні презбiтерiум має риси готичною стилю гостроверховi аркові перекриття стелі аркбутани стрілчасті віконні пройми, що прикрашені кольоровим склом У той самий час з вулиці за Головним Вівтарем розміщується “Сад Гетсиманський”

У період турецького поневолення (1672-1699) біскупи перебували за межами Поділля i в краї майже не було католиків. Катедра була перетворена в головну мусульманську мечеть До західного боку прибудовується мінарет висотою 36,5 м. Його основою стала каплиця XVI ст. у вигляді куба, яку турки заклали камінням, а зверху встановили округлу двадцятиметрову вежу зі 145 гвинтовими кам’яними сходами в середині та балконом на горі з якого п’ять разів на добу муедзин закликав до молитви Всі прикраси та начиння, які були в костьолі, турки знищити Вони також вивезли за місто кістки християн, котрі були поховані на цвинтарі біля Катедри.

Після повернення Поділля до складу Польського королівства біскуп Ян Гнiнський переосвячує мечеть знову на костьол. Про цю подію свідчать дві пам’ятні плити на пілонах по обидва боки центральної нави.

В середині XVIII ст. біскуп Микола Дембовський (1740- 1757) при участі архітектора Яна де Вiтте проводить капітальний ремонт в костьолі в стилі бароко новий Головний Вівтар встановлюються крісла каноніків, амвон прикрашено постатями чотирьох Євангелістів Головний фасад прикрашається пiлястрами, капітелями скульптурними зображеннями Гармонія та цілісність фасаду доповнюється гербом біскупа М Дембовського i пам’ятною плитою про його заслуги На плиті напис “З волі Божої шляхетному Миколаю з Гори Дубової Дембовському біскупу Кам’янецькому поновителю святині від вдячної капітули (священиків) ця плита встановлена в 1754 р.”

Реставрація мінарету та встановлення на ньому мідної постаті Богородицi висотою 3,5м теж є заслугою Миколи Дембовського. Постать була виготовлена в Гданську та встановлена 10 травня 1756 р. при дзвонах та стрільбі з гармат в замку. Богородиця стоїть на Земній Кулі та Півмісяці й благословляє місто i край. Навколо голови в Неї ореол з 12 зірок. В пам’ять про цю подію у долішній частині мінарету був вибитий напис “Богородиця Непорочна Пані Покровителька міста”. Постать Ця встановлена при Миколаї гербу Єлiта Дембовському біскупові Кам’янця-Подільського абатові Мехов[ецькому] кавалерові ордену Білого Орла в 1756 р.

Без погодження з Апостольською Столицею 6 вересня 1795 р. російська імператриця Катерина II ліквідувала дiєцезiю. Але вже у 1798 р. після порозуміння імператора Павла i з Папою Римським Пiєм VI дiєцезiя була відновлена.

У червні 1820 р. блискавка вдарила у підніжжя постаті Богородиці, пройшла серединою мінарету до низу, викликавши пожежу, яку швидко загасили.

9 квітня 1823 р. внаслідок буревію Богородиця нахилилася до сходу. Виникла загроза падіння, тому Службу Божу тимчасово перенесли до Домініканського костьолу. Керував ліквідацією пошкодження ксьондз Шимон Учта. Вже 25 липня 1823 р. богослужіння в Катедрi було поновлене.

З 1853 по 1860 р. в костьолі проводився капітальний ремонт під час якого були поновлені вівтарі встановлений орган австрійської фірми Карл Гессе у презбiтерiумi вкладено кольорове скло Каплиця Непорочного Зачаття Богородицi отримала нові шати стіни та стеля були розмальовані темперною фарбою італійським маляром Джованнi Сампiнi.

Але на жаль трапився нещасний випадок У 1862 р. в ніч з 29 на 30 червня пожежа знищила весь дах костьолу. На відбудову святині люди офірували останні копійки, каблучки, намиста. Були навіть пожертви від представників інших конфесій. Запал та пожертви народу сприяли тому, що вже 7 грудня 1862 р. біскуп Антонiй Фiалковськии відправив урочисте богослужіння в костьолі.

Указом імператора Олександра II від 5 липня 1866 р. Кам’янецька дiєцезiя була ліквідована та приєднана до Луцько – Житомирської Біскуп Антоні й Фiалковськии залишив місто Костьол сягав парафіяльним.

В 1918 р. Папа Римський Бенедикт XV відновив Кам’янець-Подільську дiєцезiю а біскупом призначив пробоща (настоятеля) ксьондза Петра Маньковського Але через два роки більшовики ліквідували дiєцезiю Костьол знову став парафіяльним а в 1936 р. його замикають.

У 1941-1946 рр. костьол був діючим, але в 1946 р. його знову зачиняють, мотивуючи це тим, що до XVII ст. тут нібито була православна церква.

З 1946 р. по 1990 р. в костьолі був розміщений відділ атеїзму історичного музею 29 червня 1990 р. міська влада на прохання віруючих повертає костьол римо-католицькій громаді.

16 січня 1991 р. Святiйший Отець Іван Павло II призначив ксьондза Яна Ольшанського 60-тим біскупом Кам’янецьким відродивши дiєцезiю.

10 червня 1995 р. в Кафедральному костьолі був висвячений на біскупа-помічника ксьондз Станіслав Падевський.

Орігінал – макет книги виготовлено у видавництві “Оіюм”
(м. Кам’янець-Подільський, а/с 45)
1997 рік, видання перше
Автори тексту О.Расщупкін, В.Сторчовий

Друга молодість Петропавлівського костьолу

Важко уявити сьогодні Старе місто без Петропавлівського кафедрального костьолу, в архітектурний ансамбль якого входять костьол з мінаретом, дзвіниця, брама.

Побудований в кінці XV – на рубежі XVI сторіччя, можливо, на місці давньоруської церкви, Петропавлівський костьол в вигляді тринефної споруди декілька раз добудовувався. Багата будівельна у нього історія, рідкісне сплетіння стилів. Впродовж XVI-XVII сторіччя з північного та південного боку добудовуються каплиці св. Причастя, Втішання Богородиці і Непорочного зачаття, з східного боку – нова алтарна частина (пресвітерій). На ландкарті Томашевича 1672 року Петропавлівський костьол вже зображений в вигляді Т-образної в плані споруди. Під час турецького поневолення костьол використовувався як мечеть. Тоді ж з західного боку добудовується мінарет.

У 1756 році на мінарет встановлюється бронзова статуя Мадонни висотою 4,5 м, яка була відлита в Гданську. Мадонна стоїть на земній кулі з півмісяцем. Земна куля обвита змією з яблуком. Над головою Мадонни німб з 12 зірок. Ця символіка запозичена з ранньохристиянських творів. Наприклад, в Апокаліпсисі, який написаний у середині І століття нашої ери, сказано: “И явилось на небе великое знамение: жена облаченная в солнце: под ногами ее луна, и на главе ее венец из двенадцати звезд”. З книжки “Буття” відомо, що змій спокусив перших людей Адама і Єву на непокірність Богу і вони з’їли плід з дерева пізнання добра і зла. За це Бог вигнав їх з раю “и сказал змею: за то, что ты сделал это, проклят ты перед всеми скотами, семя жены будет порожать тебя в голову”. Це зображення символізує спокутування первородного гріха людей.

У католиків культ Богородиці дуже популярний. Микола Дембовський, єпископ Подільський, вирішив використати мінарет, як п’єдестал для статуї Богородиці.

У XVIII-XIX столітті костьол реконструюється у стилі бароко і псевдоготики. Тоді ж Джовані Сампіні розписує інтер’єр костьолу, копіює картини відомих італійських художників XVI століття, Корреджо, Гвідо Рені. Внутрішнє вбрання, дерев’яна різьба, вітражі оживають під звуками старовинного органу, виготовленого австрійською фірмою “Карл Хессе” в 1857 році спеціально для костьолу.

Вінчають вхід до костьолу ворота, побудовані по типу однопрогонової тріумфальної арки в стилі пізнього бароко. Арку прикрашає скульптурна група у вигляді чотирьох ангелів і центральна фігура святого Яна. На фризі з східного боку латинський напис: “Тут проходив король Станіслав Август 11 листопада 1781 року”. Цей напис і документальні згадки свідчать, що ворота були побудовані в 1781 році, в честь приїзду в наше місто польського короля Станіслава Августа. В цьому році продовжуються роботи по реставрації арки. Загальний обсяг робіт складає 55 тис. крб. Роботи виконує Кам’янець-Подільська дільниця міжобласної реставраційної майстерні.

Планом 1989 року передбачаються ремонтно-реставраційні роботи самого костьолу. Львівський філіал інституту “Укрпроектреставрація” розпочав розробку документації на ремонтно – реставраційні роботи дзвіниці. Побудована в XVII столітті триярусна споруда є домінантою в забудові Старого міста. Після реставрації на дзвіниці планується влаштувати оглядовий майданчик.

Новікова Г., Расщупкін О.
Друга молодість Петропавлівського костьолу // Прапор Жовтня, 1988. – 10 грудня.

Звучить над Смотричем орган

У прохолодній тиші під склепінням колишнього кафедрального костьолу, а нині одного з пам’ятників музею-заповідника, плавно і широко, бархатно і розкотисто, величаво і глибоко – з каскадами м’яких звуків, з переливами і хлюпотінням суголосся – звучить, наростає і перекочується через вашу душу могутня, торжествуюча, всевладна музика. І ви в полоні її, сяєте, здіймаєтеся на захмарні вершини, і дух перехоплює…

Така вже сила королів органної музики – Баха, Моцарта, Бетховена… Така вже чаруюча і багатомовна природа короля музичних інструментів – органа. Вік його настільки древній, що початкує свої коріння у глибині століть до нашої ери. За різних епох по-своєму він видозмінювався, з його клавіатур зринала різна музика. Скажімо, з X-XI століть він був атрибутом релігійного культу, а вже епоха Відродження знову повернула його до світського життя. XVI-XVIII століття ознаменовані інтенсивним поширенням органа в Європі.
Так ось король музичних інструментів оселився у Кам’янці-Подільському 1857 року. Такі органи випускала свого часу віденська фірма Карла Хессе. Цей інструмент має два мануали (ручні клавіатури) й одну педаль, 972 труби, наділений 20 регістрами.

У суворі часи воєнного лихоліття кам’янецькнй орган був зіпсований. І тільки минулого року, з ініціативи місцевих органів влади, нове життя цьому чудовому інструментові подарували естонські майстри з міста Раквере. Їм довелося поміняти третину труб, клавіші на мануалах, додати кілька регістрів, поставити електромотор.

9 листопада сповниться річниця відтоді, як під склепінням пам’ятника архітектури XV-XIX століть знову зазвучала всевладна, чаруюча музика. На цей раз за мануалами сидів професор Київської консерваторії Арсеній Миколайович Котляревський. Він грав знамениту фугу ре мінор Баха. А коли по клавішах пройшлися тонкі і чутливі пальці Ірини Калиновської, професор усміхнувся: “Молодець! Ми у ній не помилилися”.

Так, це одна із трьох його вихованок-органісток прибула тоді на відкриття у древньому місті над Смотричем реставрованого органа.
– Та так і залишилася, – усміхається Ірина Миколаївна. – Сподобалося мені це місто, його люди. І, безумовно ж, привела мене сюди любов до органної музики.

Чи ж могла знати кілька років тому сімферопольська школярка Іра Калиновська, подорожуючи з матір’ю по Латвії, наскільки глибоке враження залишить у її душі відвідання Домського собору? Вона вперше почула тоді орган і вже назавжди перейнялася жагою слухати його, спілкуватися з ним.

Вступивши до Київської консерваторії, Ірина одразу навчається по двох класах – фортепіано і органа. Де бралися сили? Любов до музики – над усе. І вона нестримно вела її по сходинках пізнання, учила працювати ненаситно, рвійно, до самозабуття. Ірина Калиновська закінчила консерваторію з відзнакою, і їй запропонували залишитися в аспірантурі.

– Переміг орган, прагнення працювати над собою і дарувати людям таке багатюще мистецтво…

У її репертуарі твори Баха і Генделя, Фрескобальді і Букстехуде, Бема і Брунса, Пахельбеля, Шуберта, Мартіні… Партнерами у її виступах часто бувають співачка Лілія Євдокимова і коментатор-викладач музичної школи Діана Генель.

– Так радісно на душі, – ділиться Ірина Миколаївна, – коли відчуваєш, що твоє мистецтво потрібне людям. До нас приїздять не лише із Хмельниччини, а й з Чернівців і Івано-Франківська, Одеси і Львова, Тбілісі і Талліна. І щоб справді хвилювати людські серця, потрібно багато працювати над собою.

Минулого літа Ірина Калиновська удосконалювала майстерність у своїх колег з Донецька. У складі радянських представників брала участь у фестивалі органної музики “Празька весна”.

Кам’янецький орган – єдиний такого роду в нашій країні. У Європі ж є лише сім його “родичів”. Не знаємо, чи відають про це любителі музики. Але що люблять вони орган у древньому місті – це безумовно. За рік тут дано близько ста концертів, які відвідало 20 тисяч чоловік.

Чотири дні на тиждень чудовий акустичний зал музею-заповідника сповнюється незабутньої музики. Ось і сьогодні, якщо ви хочете відчути таїнство її, завітайте сюди. Щоправда, у неділю багато відвідувачів, але ж не забудьте: саме у неділю Ірина Калиновська дає по два концерти. Натхненно, самозабутньо, окрилено.

П. ОБЛОГІН.
м. Кам’янець-Подільський
Звучить над Смотричем орган // Радянське Поділля. – Хмельницький, 1983. – 21 жовтня.

ЩОДНЯ О ДВАНАДЦЯТІЙ

Старовинний красень Кам’янець-Подільський з його мальовничими околицями і багатьма архітектурними пам’ятками – гордість нашого краю. Хто хоч раз побував у місті і збагнув душею велич сивої давнини, що проглядає з кожного закутка Старого міста, того назавжди зачарує воно. Привітні кам’янчани охоче вкажуть дорогу до ратуші й Вірменського колодязя, порадять відвідати Стару фортецю. А останнім часом вони все частіше з ледь прихованою гордістю запитують: “А ви орган чули? Обов’язково послухайте. Щодня о дванадцятій”.

Масивна споруда кафедрального костьолу з височенним мінаретом, прикрашеним статуєю мадонни, постійно привертала увагу як архітектурна пам’ятка. Тепер це філіал Кам’янець-Подільського музею-заповідника. Популярність його особливо зросла після реставрації старовинного органа та відкриття тут концертного залу.

Могутню хвилю звуків чути ще надворі. Орган… Хто не схилиться перед красою звучання цього унікального музичного механізму, цього багатого і досконалого колективу інструментів? Ви мрієте послухати пастуший рожок? Будь ласка. Гобой? Ось він. Грізні голоси труб і тромбонів? Оксамитовий тембр віолончелей? Вони теж тут. Коли ж почуєте ансамбль цих інструментів, то будете просто вражені гігантським натиском звучання.

Виготовлений ще в 1857 р. віденською фірмою, Кам’янець-Подільськнй орган був реставрований у 1977-1978 роках майстрами республіканського реставраційного управління Естонської РСР під керівництвом X. Крийзи та при допомозі професора Київської консерваторії А.М. Котляревського. До найбільших органів він не відноситься, бо має лише 972 труби, 2 клавіатури і 20 регістрів. (Орган знаменитого Донського собору має 6768 труб, 5 клавіатур та 127 регістрів). Зате Кам’янець-Подільськнй орган на 25 років старший від органа Донського собору, і знаходиться в майже ідентичних з ним дуже добрих акустичних умовах. Звуки органа чудово гармонують з декоративною пластикою внутрішнього і зовнішнього оформлення кафедрального костьолу.

Концерт починається опівдні. Слухачі заздалегідь влаштовуються в кріслах і напружено чекають початку. Слухають уважно. У паузах не аплодують – це порушило б відчуття урочистості. Лише коли розтане десь під куполом відлуння заключних кадансів, зал вибухає щирою бурею оплесків. Тоді на хорах, де розташований орган, з’явиться перед слухачами тендітна жіноча постать. Органістка вклоняється, її обличчя схвильоване, думки далеко – у світі звукових мрій. За мить вона опановує себе і вдячно посміхається. Це Ганна Мокрова, солістка Хмельницької філармонії, органістка Кам’янець-Подільського музею-заповідника.

Ганні Леонівні пощастило у навчанні. В Київській консерваторії наставником у неї був відомий вітчизняний органіст, вчений, знавець органобудівничої справи А.М. Котляревський. Людина великої творчої наснаги, він виховував у своїх учнів широту мистецького кругозору та почуття відповідальності за рівень професіоналізму. “Грайте з постійним відчуттям краси і міри. Не забувайте про людей; що сидять у залі”, – ці слова вчителя стали, дороговказом для Мокрової.

Гарним дарунком долі для Ганни Леонівни було й стажування у Братіславі – цю можливість вона одержала після відмінного закінчення консерваторії. “Велике щастя працювати з людиною таких енциклопедичних знань, яким є доктор Ф. Клінда”, – згадує Мокрова про блискучого виконавця і вченого, автора нещодавно надрукованої капітальної праці “Органна інтерпретація”.

Цього року Мокрова розпочала черговий концертний сезон. Виступає з концертами і одночасно продовжує репетиції. Ще йдуть ремонтні та реставраційні роботи в музеї, а Ганна Леонівна щодня приходить у прохолодний, просторий зал Кам’янець-Подільського музею-заповідника. Знову і знову торкається клавіатури, вслухається, насолоджується і шукає, обмірковує, знову вслухається, грає – щиро, самовіддано, бо переконана, що людям, як і їй, потрібна музика. Не як розвага, а як облагородження душі.

Що включити до концертних програм? Слухачі щодня інші – обрати одну-дві програми з популярних п’єс, нескладних для сприйняття, і успіх забезпечений. Нерідко виконавці йдуть саме цим шляхом легких перемог, забуваючи про свою відповідальну виховну місію. Та він – не .для Мокрової. Близько десяти концертних програм опрацювала вона останнім часом, включила в репертуар цілий ряд складних, вершинних у розвитку органної літератури творів, таких як Токката та фуга ре-мінор Баха, Фантазія та фуга на тему BACH Ліста. Мокрова грає твори старовинних майстрів – німця Букстехуде, англійця Перселла. француза Клерамбо, музику композиторів-ромавтиків XIX століття Мендельсона та Франка, радянських композиторів А.Калниня, М.Колесси, О.Янченка. Та основу репертуару складає все ж музика Баха – неперевершеного класика органної музики.

Від концерту до концерту, від сезону до сезону шліфується майстерність органістки, більшої опуклості і рельєфності набирають музичні образи, відточується техніка. Запам’ятовуються у її виконанні ніжні, прозорі фарби звучання Сіціліани Вівальді, динаміка контрастів та напружений розвиток музичної дії Фантазії А. Калниня, сувора логіка та емоційна стриманість окремих фуг Баха.

– Гра на органі, – розказує Ганна Леонівна, – процес складний і вимагає значного напруження сил. Адже тут не лише мануали – ручні клавіатури, подібні до фортепіанних, а й педаль з трьома десятками клавіш для ніг. До речі, у нещодавно знятому фільмі “Орган співає”, який скоро вийде на екрани, є цікавий кадр – “танець” на клавіатурі для ніг, що добре розкриває процес гри органіста.

Латинське слово “орган” означає “інструмент”. Його винайдення приписують Ктезібію з Александрії. Орган був відомий ще древнім грекам, єгиптянам та римлянам. У VII столітті церква ввела його для супроводу хору під час богослужіння. Однак на Русі орган використовували як світський музичний інструмент. У Києві на стінах Софійського собору в центрі великої фрески “Музиканти і скоморохи” зображений пневматичний орган. Отже, у X-XI століттях тут його вже знали. Найінтенсивніше поширювався орган в Європі у XVI – XVIII століттях. В XIX столітті органне мистецтво поступилося іншим, але в наш час знову відроджується.

Зросли духовні потреби сучасного слухача. Саме завдяки цьому відбулося повернення до органної музики. Відкриття органного залу в Кам’янці-Подільському здійснено за ініціативою Хмельницького обласного управління культури та адміністрації музею-заповідника. Постійне звучання тут класичної музики сприяє вихованню художнього смаку у слухачів, розширює уявлення про прекрасне, наповнює серйозним змістом хвилини відпочинку. Проте можливості органа використовуються поки що не до кінця. Цікаво й повчально було б послухати виконавців з Києва, Москви чи Прибалтики – здається, ще жоден гастролер не завітав до Кам’янця-Подільського. Епізодично в концертах брали участь учні та викладачі Кам’янець-Подільської дитячої музичної школи, Хмельницького музичного училища. Добре була б, якби це стало традицією.

Базу органного залу можна використати для проведення тижнів музики для дітей та юнацтва. Тут можна проводити фестивалі старовинної музики за участю професійних виконавців та ансамблів різного складу. Проблема залучення, завоювання та виховання аудиторії – нині одна з найбільш важливих. Доречно зазначити, що, перш за все, слухачеві потрібне слово музикознавця. Поява в міських і районних відділеннях товариства “Знання” музикознавчої лекції була б дуже доцільною.

Кам’янець-Подільський органний зал вступив у шостий концертний сезон. Органісткою опрацьовано програми тематичних концертів “Бах та його епоха”, “Бах і романтики”, “Бах і радянська музика”, якими вона відзначатиме знаменну дату – 300-річчя з дня народження Баха. З допомогою професора А.М. Котляревського Ганна Леонівна готує матеріали для тематичної виставки про історію органа – з моменту винайдення до наших днів. Нові плани артистки пов’язані з якомога повнішим використанням ансамблевих можливостей органа. Одне слово, концертний сезон обіцяє слухачам чимало нового і цікавого.

Бєлова Є.
Щодня о дванадцятій // Радянське Поділля, 1984. – 16 червня.