Національний природний парк “Подільські Товтри” – осередок охорони природних цінностей Поділля

Степан Ковальчук, Олександра Кучинська, Наталія Чайка,
наукові співробітники НПП “Подільські Товтри”.
10 років “Подільським Товтрам” // “Подолянин”, 23.06.2006 р. с.7.

Поділля – край величний і неповторний, у ньому в мініатюрі сфокусовано всі географічні регіони України: степ і ліс, поле і луки, долини і гори, річки й озера. А найбільше його багатство – до нестями працьовиті люди.

Природа подарувала подолянам родючі землі і вірного їх супутника та захисника – Товтрове пасмо, яке немає аналогів у світі. Саме це диво природи і послужило основним приводом до організації в регіоні національного природного парку “Подільські Товтри” (далі НПП). Формуванню цієї природоохоронної установи передувало 25-річне вивчення найбільш унікальних ландшафтних екокомплексів, які є неповторними витворами природи краю для формування природно-заповідного фонду. Цей фонд і склав ядрову частину заповідного фонду НПП “Подільські Товтри”. Тому сакральним завданням НПП “Подільські Товтри” є збереження та охорона Товтрового кряжу, від якого і отримала назву організація.

Загальна протяжність пасма – понад 250 км. У Хмельницькій області його відрізок сягає понад 90 км і припадає на Придністровську зону Поділля. Весь цей відрізок товтр і є надбанням НПП “Подільські Товтри”.

Товтри – це бар’єрний риф, який полишили колишні два моря – Тортонське (25 млн. літ тому) і Сарматське (14-15 млн. літ тому). Ширина рифу у межах НПП коливається від 5-6 до 10-12 км з відносною висотою над прилеглою рівниною – 50-60 м. Абсолютні висоти – від 300 до 409 м. Гребінь пасма і круті схили заліснені. Товтрове пасмо складає 261316 га.

Оскільки Товтрове пасмо в регіоні Придністров’я досить розтягнуте і всі ландшафтні природоохоронні території знаходяться в основному на товтрах, тому і площа НПП “Подільські Товтри” при його формуванні відповідно досить обширна. Вона охоплює три адміністративні райони: два райони – Кам’янець-Подільський та Чемеровецький повністю і частково Городоцький (Указ Президента України від 27 червня 1996р. №794/96).

Товтри настільки унікальний об’єкт природи, що для розгадки своїх таємниць приваблював з давніх-давен дослідників з різних куточків світу.

Перші дослідження товтр почалися ще у 1886 році вітчизняним геологом М.П. Барбот-де-Марні, який вперше з’ясував їх геологічну будову і довів їх органогенне походження. Згодом вчені А.О.Ласкарев (1914), Р.Вержинський (1926), В.Геринович (1926, 1930), К.І.Геренчук (1949,1950), І.К.Королюк (1932) дали повну характеристику літології та ландшафтних особливостей кряжу.

Товтри складаються з головного рифового кряжу, до якого примикають невеликі бічні пасма та горби. Головний кряж – водоростевий вапняковий риф пізньотортонського віку, а пасма, розташовані на захід і південь від нього -це здебільшого окремі товтри, складені з вапняків сарматського віку.

У вапнякових породах багато решток водоростей і таких морських організмів як моховатки, черви-верметуси. губки, морські їжаки, корали, величезна кількість устриць, серпулій, форамініфер та ін.

Своєрідність геологічних, кліматичних та грунтових умов спричинила флористичну та фауністичну багатоманітність товтр. На основі аналізу літератури і власних досліджень І.І. Мороз і С.С.Харкевича (1973) зафіксували тут 1139 видів вищих спорових і квіткових рослин, які належать до 488 родів та 91 родини. Взагалі флористичне багатство НПП нараховує близько 1500 видів вищих судинних рослин, що займає третє місце після Криму та Карпат. Серед них до 60 видів реліктів з пліоценової епохи до нас дійшли і дивом збереглися: бруслина карликова (Euonymus nana Bieb.), берека (Sorbus terminalis (L.)Crantz), клокичка периста (Staphylea pinnata L.), дерен (Cornus mas L.), змієголовник австрійський (Dracocephalum austriacum L.), плющ звичайний (Hedera helix L.),осока біла (Carex alba Scop.), рутвиця гачкувата (Thalictrum uncinatum Rehm.), скополія карніолійська (Scopolia carniolica Jacq.); близько 30 ендемічних для України видів: аконіт Бессера (Aconitum besseranum Andrz.), молочай волинський (Euphorbia volhynica Bess. ex Szaf. Kulcz.et Pawl.), цибуля подільська (Allium podolicum (Blocki ex Racib.)).

У зв’язку з великою кількістю реліктових та ендемічних видів ряд дослідників вважають флору Товтр рефугією древніх її елементів у світовому масштабі.

На терені НПП свій притулок знайшло понад три десятка видів, які визначають східну межу ареалу: шафран Гейфеля (Сrocus heuffelianus Herb.), бук лісовий (Fagus sylvatica L.), скополія карніолійська (S. carniolica Jacq.), вероніка гірська (Veronica montana L.), волошка східна (Centaurea orientalis L.), зубниця залозиста (Dentaria glandulosa Waldst. et Kit.), рівноплідник рутвицелистий (Isopyrum thalictroides L.), чемерник червонуватий (Helleborus purpurascem Waldst. et Kit.), аспленій чорний (Asplenium adiantum-nigrum L.).

Понад 40 видів диз’юнктивноареальні, які складають загадку і предмет дослідження сучасних дослідників-ботаніків. Серед них: цибуля коса (Allium obliquum L.), шавлія кременецька (Salvia cremenacensis Bess.), шафран Гейфеля (С. heuffelianus Herb.), волошка східна (C. orientalis L.).

Понад 60 видів флори НПП знайшли притул на сумних листках Червоної книги України (1996). Особливо охоронними є види, що занесені до Списку Бернської конвенції: сон великий (Pulsatilla grandis Wend.), зозулині черевички справжні (Cypripedium calceolus L.), рябчик гірський (Fritillaria montana Hoppe), змієголовник австрійський (D. austriacum L.), шиверекія подільська (Schivereckia podolica Andrz. ex D.C.).

Рослинність представлена лісовими угрупуваннями за участю бука лісового (F. sylvatica L.), дуба звичайного (Quercus robur L.), дуба скельного (Q. petraea Liebb.); степовими – за участю осоки низької (Carex humilis Leys.), ковили пірчастої (Stipa pennata L.), сеслерії Хейфлерової ( Sesleriaheuffelianа Schur.); кальцепетрофітними угрупуваннями: астрагал монпелійський (Astragalus monspessulanus L.), цибуля подільська (A. podolicum Blocki ex Racib.), молодило руське (Sempervivum ruthenicum Schnittsp. et C.B.Letum).

61 вид флори занесено до Червоної книги України (1996), а 12 видів рослинних угрупувань до “Зеленої книги України” (1987).

Нині під охороною низка рідкісних і зникаючих видів квіткових рослин: сон великий і чорніючий, бруслина карликова, ковила пірчаста і волосиста, зіноваті біла, Блоцького, подільська, Пачоського, аконіт Бессера, лунарія оживаюча, шиверекія подільська, вишня кущова, астранція велика, льон бессарабський і лінійнолистий, волошка східна, молочай волинський, тонконіг різнобарвний, чебрець одеський і подільський, 14 видів орхідей.

Затінені схили та вапнякові валуни вкриті папоротями: листовик сколопендровий, багатоніжкою звичайною, аспленіями волосовидним, муровим і дуже рідко чорним.

На незаліснених ділянках зростає значна кількість видів рідкісної та зникаючої наскельної, степової та лучно-степової рослинності.

Щодо тваринного світу, то, як зазначає К.А.Татаринов, товтри… “не змогли зумовити видової фауністичної автономії, тобто тут постійно за сезонами або періодично мешкають хребетні, які притаманні рівнинним площам”, хоч кількість деяких видів на заповіданих територіях, у порівнянні з іншими є трохи вищими.

За відомостями зоологів фауна нараховує близько 300 видів (без урахування безхребетних), з них близько 50 видів риб, 11 – амфібій, 10 – плазунів, понад 200 – птахів, 70 – ссавців. 80 видів фауни занесено до “Червоної книги України” (1994): соня лісова (Dryomis laniger), мідянка (Coronella austriaca), ящірка зелена (Lacerta viridis), беркут (Aquila chrysaetis), змієїд(Ciraetis galicus) та ін.

Поряд з унікальним витвором природи – Товтровим кряжем на території НПП знаходяться карстові формування: печера “Атлантида”, Залучанська печера, Китайгородське відслонення доби силуру, на базі якого в 70-х роках XX ст. відбувалося два міжнародних симпозіуми. До названих витворів відносяться Смотрицький та Дністровський каньйони.

Поряд з природними формуваннями, які складають природно-ландшафтні візерунки Поділля на терені НПП знаходиться велика кількість історико-архітектурних пам’яток (понад 300). Лише на незначній частині Городоцького району їх – 12, в Чемеровецькому – 26. Та найбільше у Кам’янець-Подільському (205), який посідає третє місце після Києва і Львова.

Саме тут, у древньому Кам’янці, відома світова фортеця – оборонне укріплення X-XIII століть. Вперше про неї згадується у грамоті князя Юрія Коріатовича (1374р.). Саме фортечні споруди стали об’єктивним приводом до створення у місті в 1977 році історико-краєзнавчого заповідника, якому Указом Президента України в 1998 році було надано статус національний історико-архітектурний заповідник “Кам’янець”.

На терені НПП виділяються такі функціональні зони:заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації, господарська зона.