Двоповерховий будинок, що стоїть навпроти Домініканського костьолу, привертає увагу пропорційністю розмірів та залишками декору, що характерні для стилю Відродження. Він залишився єдиним від садиби кам’янецьких старост, яка колись тягнулась уздовж вул. Домініканської (тепер вул. К. Лібкнехта).
При ознайомленні з історією цього будинку перед нами проходять історичні особи і літературні герої, виринають забуті імена.
Відомості про садибу старост (їх ще називали генералами подільських земель) збереглись, з 1560 p., коли староста Матвій Влодек її збільшив і прикрасив. Декілька років пізніше там проживав Богдан Лопушняно, молдавський господар, а на початку XVII ст. поселився, інший господар – Костянтин Могила. В кінці XVIII ст. садиба розпалась на три частини, які перейшли у володіння приватних власників.
У 20-ті роки XIX ст. в будинку мешкав друг Адама Міцкевича польський поет і революціонер Адольф Янушкевич (роки життя: 1803-1857). Він був депутатом цивільної палати Головного суду в Кам’янці, брав участь у суспільно-громадському житті міста. З Міцкевичем зблизився під час перебування в Римі в 1829 р. їх дружба знайшла відображення у творчості поета. Третя частина геніального твору Міцкевича “Дзяди” задумана як велика національна драма. На відміну від попередніх частин, тут діють конкретні історичні постаті, серед яких автор під іменем Адольфа зобразив, свого друга Адольфа Янушкевича. Поет прагнув показати мужність, безмежну відданість своїх героїв патріотичним ідеям. Саме Адольф промовляє в 1-й сцені гнівну оповідь про арешт революціонера.
Доля А. Янушкевича склалась трагічно. За участь у революційному русі він був засланий до Сибіру. У засланні перебував з 1832 по 1856 р. і зустрічався з багатьма декабристами. З деякими у нього зав’язалась щира дружба. Поет-декабрист Олександр Одоевський присвятив йому кілька віршів. Декабристи були розсіяні по різних місцях заслання і не могли бачитись. Ось чому такою радістю був для Одоєвського приїзд Янушкевича, який передав йому привіт від засланих декабристів з Кургана, Одоєвський написав вірша “Ты знаешь их”:
“Ты знаешь их, кого я так любил,
С кем черную годину я делил…
Ты знаешь ах! Как я, ты жал им руку
И передал им дружный разговор
Душе моей знакомый с давних пор”.
Адольф Янушкевич і в засланні не забував Поділля і Кам’янця.
Історія будинку також пов’язана з життям поета, художника і музиканта Олександра Віхерського, що жив тут у першій половині XIX ст.
Будинок № 2 по вул. К. Лібкнехта несе в собі відбиток багатьох епох, сприймається в контексті історії і культури міста XVI -XIX ст.
Осетрова Г.
Вулиця К. Лібкнехта, 2 // Прапор Жовтня, 1984. – 7 липня