Городище належало давньоруському населенню і входило до складу Галицько-Волинського князівства.
Городище багатошарове. Колись тут було розташоване трипільське поселення; крім того, зустрічається матеріал скіфського часу. Воно входило до ряду тих військових фортець, які захищали південно-західні кордони Галицько-Волинського князівства від нападів зовнішніх ворогів. Виявлене городище подільським археологом В.К. Гульдманом в 1900 р. Розвідково було обстежено в 1974 р. співробітниками Кам’янець-Подільського педінституту та Кам’янець-Подільського історичного музею-заповіднику. Звіт, щоденник, підйомний матеріал зберігаються в Кам’янець-Подільському Державному педагогічному інституті.
Городище являє собою укріплення мисовидного типу. Територія мису в трьох місцях перерізана валами. Крайні два розташовані на віддалі 4 м один від одного, а третій – за 40 м від них. Найбільша висота валів 2 м. Довжина городища 70 м, найбільша ширина 30 м. За формою городище майже трикутне. Його майданчик понижується до гострого кінця мису. Розвідковими розкопками встановлено, що культурний шар городища залягає на глибині 0,25 – 0,80 м і складається з давньоруської кераміки ХІІ-ХІІІ ст., трипільської і ранньоскіфської кераміки.
Згідно розпорядження Виконкому Хмельницької обласної Ради від 5.05.1974 року №143 установлено границю охоронної зони в радіусі 50 м. Вона являє собою площадку, з північної сторони обмежену крутим схилом, з інших сторін – валами.