Поселення залишено слов’янським населенням і належить до періоду Київської Русі (ХІ-ХІІІ ст.). Пам’ятка виявлена у 1969 р. при розвідкових роботах С.Е. Нізевич та А.Ф. Гуцалом. Звіт, графічні документи, щоденник зберігаються в науковому архіві Інституту археології АН України, матеріали з поселення – в Кам’янець-Подільському Державному педагогічному університеті ім. Затонського.
Поселення розташовується на пологому мису і займає правий, південний схил яру. Мис піднятий над берегом р.Жванчик на 20-30 м, таким чином має природнє укріплення.Залишки старовинних укріплень на поселенні не відслідковуються. Площа поселення – 1,2 га. Оголення культурного шару немає. Підйомний матеріал розсіяний. Частина поселення знаходиться під сучасною забудовою, частина на полі. Датування поселення визначено на підставі знайденої кераміки.
Згідно розпорядження виконкому Хмельницької обласної Ради від 5.05.1972 року №143 установлено границю охоронної зони в радіусі 50 м. З півдня поселення обмежене житловим приміщенням, зі сходу – краєм балки, з півночі і заходу – колгоспним полем.