Поселення залишене скіфським населенням Поділля VІІ- ІV ст. до н.е. “скіфами-пахарями”, як писав про них у V ст. н.е. давньогрецький історик Геродот. Пам’ятка відкрита при розвідці Трипільської експедиції АН УРСР у 1948 р. під керівництвом Т.С. Пассек. Знахідки, щоденник, звіт, графічні матеріали зберігаються у фондах та архіві Інститута археології АН УРСР.
Поселення розташоване на ріллі на пологому схилі лівого берега безіменного струмка, в 2-х км від гирла струмка, який впадає в р.Дністер у с. Межгір. На поверхні поселення немає архітектурних споруд. Знайдені на поселенні фрагменти кераміки датують поселення VІІ-ІV ст. ст. до н.е.
Згідно розпорядження Виконкому Хмельницької обласної Ради від 5.05.1974 року №143 установлено границю охоронної зони в радіусі 50 м. Поселення обмежене струмком, зі сходу, півночі і півдня – полем.