Дмитріївська церква, 1738 р. Охоронний №1707.
с. Залуччя, Чемеровецький район
Вже в ХVІ ст. в Залуччі була церква; біля 1738 р. на кошти прихожан побудованя тепер існуюча церква в честь великомученика Димитрія Солунського. Цей храм – дерев’яний, критий жестю, з кам’яною при ній дзвіницею. На протязі свого довгого існування храм неодноразово зазнавав перемін: зпочатку в XVIII ст. вона була п’ятикупольна (1758 р.); пізніше – трьохкупольна, але в 1844 р. теперішнього століття два бокових купола були знесені, а залишився один тільки середній; в 1872 році храм був капітально відремонтований як з середини так і з зовні. Іконостас – триярусний, старовиного живопису, неодноразово поновлювався. Церковні землі: усад 1 д. 870 с., пах. 33 д. 275 с. Будинок для священика – дерев’яний, побудований на церковній землі на кошти місцевого поміщика і прихожан біля 1866-1870 рр.; для псаломщика будинка та господарського приміщення немає. Церк.-прих. школа в приході з 1871 року, і з 1896 року розміщується в власному кам’яному будинку. (С.431-432)
Первоначально была трёхкупольная с каменной колокольней.
Сооружение деревянное, на каменном фундаменте, трёхсрубное, одноглавое. Все три сруба прямоугольные в плане, ориентированы по оси на запад-восток. С западной стороны к бабинцу примыкает каменный придел (1872 г.). Широкий трехярусный центральный сруб переходит с помощью парусов в подкупольное пространство сомкнутого граненого свода и восьмигранного барабана купола, завершенного фонариком и главкой. Венчающая часть на уровне перехода четверика в восьмерик подчеркнута заломом с металическим покрытием. У основания залома-резной карниз. В интерьере срубы обьединялись арками – вырезами. Над входом в бабинец – хоры.
Памятник является произведением подольской школы народной деревянной архитектуры Украины.
Справочник-каталог “Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР”
Редакторы Л.В.Лотоцкая, Э.А.Полторацкая,
Г.Л.Пономарева
Издательство “Будiвельник”, г.Киев, 1986 год, 4 том.