Гусятин

Король П.В.
Газета “Нове життя”, 15 серпня 1991 року

А вічний Збруч тече повз нашу хату,
Його ніхто не зможе замутить,
Гусятине, мій вірний, щирий брате,
Настав коли наш час співати і любить.
С.Галібарда, “Гусятин”

Містечко Гусятин розташоване на лівому березі річки Збруч. До церковного Гусятинського приходу належить село Юзифівка, в п’яти кілометрах від Гусятина. Гусятин знаходиться на подільському плато, основу якого становить Волино-Подільська височина, що має хвилясту поверхню. Абсолютна висота над рівнем моря – 300-400 метрів.

Біля Гусятина у північно-східному напрямку проходить товтровий кряж, або, як його називають, гори Медобори – унікальна геолого-ботанічна пам’ятка природи республіканського значення.

Назву Гусятин дістав від гусятника – рослини, що поширена тут. Згідно з іншими народними переказами назва походить від першого прізвища – Уса, в інших документах і актах Усятин, Всятин згадується в XVI столітті. Спочатку Гусятин був королівським селом, але королева Бона для закруглення своїх володінь обміняла його на Миньківці. Згодом Гусятин розташувався по обидва боки Збруча. У 1579 році він перейшов у власність польського магната Калиновсього.

Шляхтичі почували себе повновладними господарями, позбавляли селян усіх громадських прав. За найменший непослух нерідко вбивали на смерть. Закатували, зокрема, батька Северина Наливайка, який у 1594-1596 роках очолив селянсько-козацьке повстання. Наливайко жив у Гусятині, мав там хату і невеличку ділянку землі, займався кушнірством.

Після смерті батька Северин Наливайко разом з матір’ю виїхав до старшого брата Дем’яна у місто. Згодом він служив сотником у князів Острозьких. Залишивши службу, вирушив на Запорізьку Січ, де добре оволодів військовою справою. У 1594 році він повернувся до запорожців із закликом почати боротьбу проти польської шляхти та укріплень феодалів. І в жовтні очолив повстання, яке поширилось на Київщину, Волинь, а також Білорусію, Поділля і частково на Галичину. Повстанці Наливайка розгромили у Гусятині маєток магната Калиновського.

Повстанський рух у Гусятині не припинився і в 1650-1654 роках. Населення радо вітало історичне рішення про возз’єднання України з Росією.

У 1655 році Гусятин оточило військо під керівництвом Богдана Хмельницького і гарнізон Гусятина вимушений був здатися.

За Андрусівським перемир’ям у 1667 році західна частина Гусятина залишилася під гнітом Польщі. Шляхта жорстоко розправилася з учасниками визвольної боротьби. Посилилася експлуатація.

У 1672 році, скориставшись тим, що Польща була ослаблена тривалими війнами, султанська Туреччина захопила все Поділля.

Після 27-річного панування турки були вигнані з Поділля.

У 1772 році західна частина Гусятина опинилася під владою Австрії, поступово ремесло там почало занепадати, переважно заняттям населення стало сільське господарство. Коли в 1810-1815 роках західний Гусятин ввійшов до складу Росії, феодальні повинності скасували, свавілля шляхти щодо місцевих жителів обмежилося.

Біля Гусятина в 50-х роках знайдено кам’яного ідола. Він має вигляд високого чотирирядного стовпа із зображенням у верхній частині чотирьох облич (зберігається у краківському музеї).

У травні 1963 року в пісковому кар’єрі на третій горі при видобуванні піску знайдено кістяк динотерія – великого вимерлого ссавця до 5 метрів висотою з хоботом, як у слона, і загнутими вниз бивнями у нижній щелепі. Цінну знахідку відправлено в інститут зоології Академії наук СРСР.