Старовірменський костел Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці

Старовірменський костел Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці, XVII ст. – 1786 р. Охоронний №1687

с. Жванець, Кам’янець-Подільський район

Костел в честь Непорочного Зачатия (прежде армяно-католический костел) построен в начале XVIII в. жванецкими армянами. В нём находилась чтимая католиками икона Каетана.

1782-1786 гг. Расположен на территории, окруженной равномерной каменной оградой. На западной и восточной сторонах – оборонительные стены с бойницами. С юго-западной стороны – двое ворот; первые – позние, вторые – более древние (представляют руины входного сооружения со сторожкой). Построен на месте сооружения 1699 г.

Каменный, однонефный с двумя эскедрами по боковым фасадам, с сегментно замкнутой апсидой. Боковые членения нартекса были увеличены башнями (не сохранились). Неф и апсида перекрыты полуцыркулярными сводами со стрельчатыми распалубками, пяты сводов декорированы каменной резьбой. Основным средством художественной выразительности главного фасада являются резные композиции, выполненные в ренесансно-барочных традициях.

Памятник – самобытное произведение позднего барокко.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР 4 том. – Киев: Будівельник, 1986.

ВІРМЕНСЬКА ФОРТЕЦЯ

На території села є Вірменський костел Непорочного Зачаття Богоматері. Садиба його відома з вірменських джерел як “маленька стародавня Вірменська фортеця”. Вона міститься в центрі Жванця, на його давній мисовій частині, оточеній з півдня Дністром, а з північного заходу – Жванчиком. У плані – це неправильний чотирикутник площею близько 0,5 га. Його північно-західний гострий кут виходить на розгалуження головної в’їзної дороги, західний напрямок якої веде до замку (на відстані близько 200 м), а південний, що оперізує Вірменську фортецю, – у бік Дністра. На цьому терені, ближче до північно-західного кута, і стоїть вірменський храм – однонавова одноапсидна споруда з ризницею і двома приділами.

Коли збудовано Вірменську фортецю – невідомо. В.Ґригорян, покликаючись на М.Бжишкяна, називає стіни, що оточували храм, “міцними” і зазначає, що 1766 року під час нападу хотинських турків на Жванець частина мешканців сховалася за церковними мурами. Опис цієї укріпленої території склала наприкінці 70-х років XIX століття К.Мельник: “На лівому боці в’їзної вулиці привертає увагу давній Вірменський костел – мурована будівля старовинної архітектури, оточена високим, масивним кам’яним муром, на якому в багатьох місцях збереглися сліди фортифікацій у вигляді стрільниць і контрфорсів… Будівля (костелу. – Є.П.) досить велика й сягає значної вишини, особливо дзвіниця із стрільницями”.

Вірменська фортеця як локальне укріплення сформувалася на базі загальної фортифікаційної системи Жванця, зокрема укріплень, що обмежували зі сходу його давню мисову частину. В основі ранніх укріплень Жванця простежується 5-подібний рів, що перерізав мис у напрямку південь – північ. Згодом за ровом почалося формування другої лінії оборони – кам’яних мурів, рівнобіжних до рову. У місці зламу їх (там, де південно-західний ріг Вірменської фортеці) споруджено оборонну башту (в плані 11 х 11м), через яку мостом над ровом в’їжджали на давню мисову територію міста. Невдовзі, щоб посилити оборонні можливості в’їзду, при цій надбрамній башті збудовано передукріплення. Це була невеличка територія, обмежена мурами. Не виключено, що саме тут 1431 року оселився перший відомий нам власник Жванця Свичко з Ленчина.

У середині XV століття в північній, найбільш підвищеній частині давньої території Жванця з метою забезпечити фланкувальну оборону передукріплення з надбрамною баштою збудовано регулярний баштовий замок п’ятикутного плану. Він став військовим осідком тогочасного власника Жванця Михайла Бучацького. Під захистом потужного замку територія передукріплення стала безпечнішим місцем, на якому в кінці XV – на початку XVI століття зведено вірменський храм: первісно однонавовий, одноапсидний, з дзвіницею над притвором і периметральною одноярусною галереєю. Зі спорудженням храму на території передукріплення воно перетворилося на невеличку фортецю.

Наступний, третій етап будівельної історії Вірменської фортеці пов’язаний з модернізацією Жванецького замку в першій чверті XVII століття Валентієм-Олександром Калиновським. Під час перебудови двох наріжних замкових башт на бастіони західний і східний мури Вірменської фортеці стали на заваді і тому їх розібрали й збудували наново, змінивши трасування, а це своєю чергою зумовило потребу розібрати притвор і західну галерею храму, що опинилися на трасі нових укріплень.

За часів турецького поневолення (1672-1699 рр.) оборонні споруди Жванця з наказу Яна Собеського було спалено. Укріплення Вірменської фортеці відремонтовано на початку XVIII століття. Тоді в південно-західному мурі обладнано у барокових формах новий парадний вхід.

1769 року фортеця потерпіла од військових дій проти барських конфедератів. У процесі ремонту південний мур підсилено міцними контрфорсами, а також зроблено земляний бруствер з амбразурами. Ці заходи стали останніми у військовій історії фортеці.

Нині територія Вірменської фортеці являє собою чотирикутник з прямим південно-східним кутом і гострим зрізаним північно-західним. По периметру вона обведена кам’яними мурами, крім північного боку, де давні мури частково ввійшли до сучасних господарських будівель. Південно-західний мур, що на південному відтинку утворює злам, зберігся пересічно на висоту до 2,5 м. У ньому дванадцять стрільниць і дві брами. Перша брама – навпроти входу до храму – вирішена у вигляді обсягу з габаритами 3,4 х 4,7 м. ; Ширина отвору воріт – 2,0 м; він і має кам’яну перемичку похило-лучкового абрису. Нижче від її п’ят збереглися сліди давнішої, певно, півциркульної перемички. З дванадцяти стрільниці чотири розміщено на північ від брами. Одна з них, біля брами, має щоки, що розширюються в обидва боки, решта – зі щоками, що розширюються тільки в бік двору. Бойові отвори стрільниць від двору становлять 0,5-0,68 м, від напілля – 0,1-0,15 м. Перемички стрільниць архітравні.

Друга брама на зламі муру становить рештки надбрамної башти, що була ще до появи Вірменської фортеці. Товщина стін башти – 2,73 м. Отвір брами має зовнішні четверті та косяки, що розширюються в бік двору; його ширина від двору – 4,0 м, від напілля – 3,0 м. На південь від брами, на відстані 1,1 м, е велика стрільниця, закладена з боку фасаду, її ширина від напілля – 1,3 м, з протилежного боку – 2,0 м. Дві стрільниці південно-західного муру перекриває пізня прибудова. Східний оборонний мур фортеці з шістьма стрільницями за всіма параметрами аналогічний південно-західному. Південний, завтовшки 1,0 м, стрільниць не має.

Пламеницька Є. Малодослідженні фортифікації містечка Жванця на Поділлі // Пам’ятки України. Історія та культура. – 1997. – №3.