Солов’їне свято

Оксана БРАЖНИК,
Газета “Подільські Вісті” від 14.05.2004 №64.

Серед співучого розмаїття, напевно, немає рівних маленькій непримітній пташці з родини дроздових. Вона – одна з найулюбленіших пташок нашого народу. Скільки пісень, казок, легенд засвідчують наше захоплення неперевершеним співаком! Ось і в Борисів день, що припадає на 15 травня, відзначають солов’їне свято. У цей день солов’ї починають співати.

На території України мешкає 7 видів солов’їв, в межах Подільських товтр три: соловейко звичайний, східний і синьошийка. Звичайний соловейко – стрункий, із заокругленим хвостиком птах, дуже скромно забарвлений: сірий, непримітний. Якщо не знаєш, то ніколи не подумаєш, що ця непоказна пташина володіє таким чудовим даром. Солов’їну пісню неможливо описати, її треба почути. Відомий натураліст Дмитро Кайгородов так передає солов’їну пісню: “Фі-тчурр; фі-тчурр; вадь-вадь-вадь-вадь-вадь-цик! Тю-літь, тю-літь, тю-літь. Клю-клю-клю-клю. Юу-літь, юу-літь, ці-фі, ці-фі” ці-фі. П’ю, п’ю, п’ю. Ці-фі, ці-фі, чо-чо-чо-чо-чого-чогочочочовіть. Ці-цітю-віть, тю-віть, тю-віть. Юу-літ. Чочочочочотрррру. Пй-пі-пі, клю-клю-клю. Чрічічу, чрі-чічу. Ці-віт (тихо), клю (голосно), клю. Солов’їна пісня, в основному, складається з 12 колін, але їх послідовність змінна. Співаючи, птах, як правило, сидить на гілці нерухомо, і тоді видно, як вібрує його горлечко. А взагалі соловей дуже рухливий. Живиться він різними дрібними безхребетними. Гніздо своє мостить на землі, але завжди під захистом куща, рідше – дерева. У кладці – 4-5 оливкових яєчок.

Соловейко любить вологі місця. Побачити його нелегко, бо він добре ховається серед чагарників у листяних лісах або біля озера чи ставка.