Степан КОВАЛЬЧУК
науковий співробітник НПП “Подільські Товтри”
Щастя – це бути з природою,
бачити її, розмовляти з нею.
Лев ТОЛСТОЙ
Відлуння доброї честі древньому Кам’янцю, який іменують Квіткою на камені, десятиліттями ніс міський парк. Парк – це не просто дерева, кущі, травичка, це складна екологічна система, в якій вирує життя різних організмів. Це велика життєва наука, яку сплітала своїм розумом людина. Своєю нелегкою працею вона зуміла довести, що навіть на суворих скелястих кручах р.Смотрич можна приборкати рослини. Цим самим було показано, чого може досягти людина при бажанні. Так, на лівобережжі ріки виріс гай площею в 13,5 гектарів (від вул.Пушкінської до дендрарію ботанічного саду, який розпочинається біля ботсаду по вул. Шевченка).
Поштовхом до закладання парку була сама природа, зокрема її рослинність. Погляньте весною, як на карнизах порід геологічної доби силуру рослини виборюють право на життя. Це і наштовхнуло на думку про створення саме тут зеленої зони для жителів міста. Так, крок за кроком, вона втілювалася в життя.
Закладання парку започатковано 1895 р. Чимало часу промайнуло з тієї пори. Негадані зміни пройшли, але парк гостинно все манить і манить до себе відвідувачів, пестить їх ароматом зелені, свіжістю повітря, розмовляє із ними шелестом листя, дає можливість вслухатись у звуки симфоній його жителів – птахів, спостерігати за прудкістю білочок, насолоджуватись молотобійною силою дятла-санітара, розпізнавати звуки сварливої сороки і проворної дзвінкоголосої сойки, ніяковіти від трелів соловейка тощо.
Не проходило жодного свята чи якоїсь урочистої події міста, щоб жителі обходили парк. Молоді нені саме в парку навчали малечу якомога більше пізнавати світ природи, його красу. А бабусі в парку онучат у казку вели, що в пам’яті на все життя зосталося.
Парком пишаються не лише небайдужі жителі міста, а й гості. Їхню увагу передусім привертає смарагдове намисто, яке закарбовується в пам’яті як одне із найзеленіших міст України. Це символізує вдячність тим, хто стояв біля витоків забудови парку. Без перебільшення, парк у свідомості людей був своєрідною святинею. Звідси і ставлення до нього було особливим. І відпочинок, і розваги, і масові гуляння у святкові чи вихідні здебільшого проходили у парку, і всі отримували душевне вдоволення від перебування у цій рукотворній смарагдовій лабораторії під відкритим небом.
Нині дуже боляче і прикро дивитись, що за роки власної держави у парку бачимо стільки неподобств, що він поступово приходить у запустіння. Погляньте лише, скільки пеньків стирчать над землею. Браконьєри завдають йому чималої шкоди. Останнім часом з’явилося багато “вболівальників-санітарів” за долю парку, від яких тільки і чуєш про необхідність санітарного вирубування, а під прикриттям цих слівець здорові дерева по-злодійськи ріжемо, а хворі та сухі далі залишаються. Невже в парку дозвілля парк приречений? Адже він, як і всякий живий організм, вимагає догляду, дбайливого господаря. Потрібно віддати належне міській владі, яка останнім часом пробудила інтерес до парку. Міськрада і особисто Олександр МАЗУРЧАК, попри масу інших нагальних проблем, задалися метою навести і в парку належний порядок. Перші кроки вже зроблено. На початку 2003 р. створено комунальне підприємство КП “Кам’янецький парк”, директором якого призначено фахівця лісової справи Леонтія ГАСЮКА.
Хочеться подякувати і депутатському корпусу за розуміння й одностайність у виділенні коштів на реалізацію ідеї щодо реконструкції парку. Ще наприкінці 2003 р. було відчутно, що парк помаленьку починає оживати. У нижньому секторі парку заасфальтовано доріжку, встановлено світильники, а на основній алеї – вкопано чепурні лавки. Благородний задум започатковано. Приємно йти освітленим парком і навіть відпочити на лавках. Часто бачу, як на них відпочивають не лише літні люди, а й молодь, батьки із дітками. Зроблено ще небагато, але вже й те приємно вражає. Але не пройшло і двох місяців, як місцеві бешкетники почали збиткуватися над людською працею, державними коштами – трощать лавки, б’ють ліхтарі, влаштовують смітники, ламають молоденькі деревця тощо. І ніхто із них не задумується, що це кошти батьків, частка пенсій його ж дідуся чи бабусі. Адже одна планочка для лавки коштує 18-20 грн. Щоб встановити одну лавку, потрібно понад 200 грн., а світильник – і того більше.
Дивує, чому осторонь цього стоять правоохоронці міста! Впіймати двох-трьох варварів і за їх рахунок відшкодувати заподіяне зло. Вже давно пора подібному безчинству покласти край.
У січні ц.р. УЖКГ з метою проведення реконструкції парку, за розпорядженням міського голови Олександра Мазурчака, створило комісію, яка на професійній основі покликана визначитись із цією важливою і надто відповідальною роботою. Адже йдеться про долю зелених скарбів міста. Вирок деревним насадженням – питання глобальне, оскільки зачіпає кожного жителя міста.
Більшість із них і донині парк вважають храмом їх відпочинку, спілкування з рідними, друзями, природою. А ще більшість їх розуміє, яке значення для здоров’я має спілкування з деревом, чагарником, квіткою чи пташкою. Наука переконливо довела, що зелені насадження є ознакою цивілізованості, найдешевшим і найефективнішим біологічним засобом очищення повітря.
Посудіть, один гектар лісу виділяє 3-4 т кисню, поглинаючи 4-5 т вуглецю, відфільтровує 50-70 т пилу. Я вже не кажу про оздоровлення повітря фітонцидами, зменшення шуму тощо. Сьогодні лише автотранспорту стало в 12 разів більше. А це вихлопні отруйні гази! Все більше точиться розмов про глобальне потепління клімату. А хіба Карпати нам не наука?!
Ліс не тільки наше здоров’я, а й кожне конкретно взяте дерево. Це найвірніші наші лікарі й захисники. Тому до вибраковування дерев і скорочення їх віку треба підходити з виключною відповідальністю. Зрізати дерево можна за декілька хвилин, а нового вже й не діждатися. Така біологія дерев – рости повільно, а жити і служити людині довго. Виростити дерево, виплекати – то велике мистецтво. Кожна мама знає ціну виховання дитини.
Перш ніж говорити про реконструкцію парку, треба виготовити проект лісовпорядкування, де має бути передбачено все до дріб’язок. Практично це генеральний план розбудови парку, який має передбачати планування породного складу насаджень, способу садіння, відстані між деревами, відведення місць для окремих біогруп насаджень, екзотів, галявин, майданчиків для дітей, спецмайданчиків для собачих і котячих нянь, підбір трав, чагарників тощо.
Зрізати дерево і посадити – ще ні про що не говорить. Уже декілька років поспіль напередодні екологічних свят “Марш парків” НПП “Подільські Товтри” давав для посадки саджанці різних деревних порід. І де вони? Посаджене деревце, як дитину, треба доглядати, щоб воно нам служило.
Вибраковування дерев слід робити по кварталах, а не відразу на всій території парку. Здійснити такий обсяг робіт просто не під силу навіть при наявності потрібних коштів.
Справді, в парку є низка дерев, які втратили свою функціональність і є носіями хвороб. Це напівгнилі, суховерхі, аварійні дерева, дерева, що сягають електромережі. Масово зростає чужоземець – американський клен, який витісняє наших аборигенів. Зрозуміло, що ті клени частково потрібно зняти, бо наші породи не витримують конкуренції.
Але й при цьому згадана комісія має діяти за принципом “сім разів відміряти – один раз відрізати”. До цієї справи просимо долучитися природоохоронців, людей небайдужих і причетних колись до забудови парку.
Кожне намічене дерево під бензопилу має бути науково обгрунтованим. 15-17 січня комісією проведено попередню інвентаризацію деревних насаджень парку. Ця робота є складовою частиною лісовпорядкування. Інвентаризація засвідчила, що це величезна праця, до якої має бути підключено багато служб, виділено чимало коштів, які треба дуже виважено й обдумано розподіляти.
До цієї важливої роботи залучені фахівці – дендрологи з технологічного університету Поділля (м.Хмельницький) і державне управління екології та природних ресурсів у Хмельницькій області. НПП “Подільські Товтри” підтримує задум реконструкції парку, але підхід при цьому має бути виключно продуманим, бо це робота не одного року. Працівники НПП, зрозуміло, не залишаться байдужими до цієї важливої роботи і надаватимуть посильну допомогу в її реалізації в ім’я жителів і підняття іміджу міста в очах міжнародної спільноти.