Свiт рослин – чудо природи. Це один з найважливiших базово-функцiональних компонентiв бiосфери. Без цiєї зеленої скатертини життя на планетi було б неможливе.
Рослини – єдинi органiзми, яким притаманне унiкальне явище фотосинтезу, яке є унiкальним i глобальним чудом на Землi. Мистецтво створення органiчних речовин з неорганiчних належить тiльки зеленим рослинам. Завдяки фотосинтезу зеленi рослини виконують космiчну роль. Це вони прокладають мiсток мiж космосом та життям на Землi. К.Тiмiрязєв ще в давню пору писав: “Рослина – справжнiй Прометей, який викрав вогонь з неба. I цей викрадений промiнь Сонця горить i в миготливiй скалцi, i в слiпучiй iскрi електрики”.
За виразом В.Вiльямса рослини є “зеленими машинами”, за допомогою яких людство здiйснює синтез необхiдних рослинних продуктiв iз сонячної енергiї, води, вуглекислого газу, азоту, зольних елементiв грунту. Вони забезпечують постiйний вмiст кисню в атмосферi впродовж останнiх 600 мiльйонiв рокiв. При засвоєннi 1 тони вуглецю видiляється 2,7 т кисню. Одне доросле дерево за добу поглинає 28 куб.м вуглекислого газу, а вся рослиннiсть свiту за рiк споживає 1/10 кiлькостi вуглекислого газу всiєї земної атмосфери.
У разi вiдсутностi рослин вмiст вуглекислого газу протягом 100 рокiв у повiтрi збiльшився б до 1 вiдсотка при нормi 0,03%, що катастрофiчно для життя. Рослини – найцiннiшi природнi регулятори газiв: вуглекислого газу i кисню у повiтрi. Нинi найпотужнiшим забруднювачем повiтря є автомобiльний транспорт. Ось чому таких глобальних масштабiв набуває проблема охорони навколишнього середовища. I рослинам тут належить провiдна роль.
Поряд з вуглецем рослини зв’язують i водень води завдяки фотосинтезу. Рослини – єдинi бiологiчнi акумулятори, якi заряджаються сонячною енергiєю. Без рослин енергiя Сонця безслiдно б зникала. Рослина i джерело, i фундамент життя на Землi. Космiчну роль зеленої рослини вперше визначив К. Тiмiрязев, який показав, що вона є сином Сонця i Землi. У спадок вчений залишив нам пам’ятнi слова:”Промiнь Сонця приводить у рух велетенський маховик гiгантської парової машини, i кисть художника, i перо поета”.
Нинi люди в повсякденному життi обходяться незначною кiлькiстю (до 400 харчових, технiчних, лiкарських, кормових, декоративних та iнших груп культурних рослин), хоч з названих 300 тисяч вiдомих нам видiв вищих рослин близько 75 тисяч можна вживати в їжу. Вдумайтесь, який невичерпний резерв ще таїть природа для благополуччя людини!
Бiлки, жири, вуглеводи, вiтамiни, органiчнi кислоти – далеко не повний перелiк продуктiв харчування.
Крiм їжi й одягу, за рослинами майбутнє у захистi людини вiд рiзних захворювань. Вже сьогоднi ми очевидцi шаленного попиту на лiкарську сировину.
Чорнобильська трагедiя прикувала увагу до пошукiв шляхiв боротьби з радiацiєю. I тут рослини прийшли на допомогу людинi. Виявилось чимало рослин, яким властивi радiопротекторнiвськi властивостi (подорожник великий, кропива дводомна, кульбаба лiкарська, медунка лiкарська, парило звичайне, соняшник). А кому невiдомi такi традицiйнi ефективнi природнi лiки з рослин як: ношпа, валокардiн, карвалол, мукалтiн, цитрамон, настої валерiани i м’яти, пустирника i конвалiї тощо. Нинi з рослин виготовляється до 80% лiкiв хворого серця. Як тут не прислухатися до чудових слiв Рамсула Гамзатова: “Хвороби тiла переможе свiт, як для душi знайде цiлющi лiки”.
Екологiчна роль рослин безцiнна. Немає мiрила їх оцiнки, бо ним є сама природа i життя у нiй.
Кожному виду рослин притаманнi тiльки йому дуже цiннi властивостi, про якi iнодi навiть не можемо здогадатися. Хто зна, може назавжди втрачений вид рослин має здатнiсть синтезувати речовину ефективну проти тiєї чи iншої пухлини, СНIДу, атеросклерозу, нервових потрясiнь. А, можливо, це був неоцiненний донор рiдкiсного гену для селекцiї.
Нинi для нас стали звичними i буденними картопля, пшениця, кукурудза, горох. Та, мабуть, не всi задумуються, що нинiшнi нашi їстивнi рослини взяли початок вiд диких родоначальникiв, яких людина копiткою неустанною працею приборкувала собi на спожиток.
Або вдумайтесь про iнший факт. Якби не рослини, то чи могли б говорити про хiмiчну, деревообробну, паперову та iншi галузi промисловостi. Хай за приклад послугує кожному з нас лiс, з деревини якого виготовляють понад 20 тис. виробiв i продуктiв.
Споконвiчною мрiєю був i залишається нинi будiвельний матерiал з дерева (тис, секвоя, дуб, граб, горiх, акацiя, черешня, ясен).Треба згадати, що iнтродукцiя в Iндонезiї i iнших тропiчних країнах лише однiєї гевеї бразильської на початку XX столiття сприяла розвитку низки галузей промисловостi: хiмiчна, автомобiльна, авiацiйна й iншi. До того ця ж рослина послужила поштовхом штучного синтезу каучука.
Сьогоднi важко назвати куточок, мiсце, де б рослини не служили людинi. В АПК надто захопились хiмiчним методом боротьби з шкiдниками та збудниками захворювань польових культур, що не передбачено погiршило екологiчну ситуацiю довкiлля (здоров’я людей, загибель багатьох представникiв фауни та флори тощо). Багато видiв бiорiзноманiття стали рiдкiсними i навiть зникаючими. Так негадано виникає нова проблема – плекання i охорона цих видiв. I це при тому, що вже є значний досвiд захисту рослин бiологiчним методом, де на допомогу приходять рослини. I це самий надiйний i екологiчно благополучний спосiб вирiшення проблеми в АПК. Звiдси виключне практичне значення має чергування культур у сiвозмiнах.
З рослинами навiть подружились геологи пiд час пошукових робiт (вiдомо до 400 видiв рослин – розвiдникiв корисних копалин). На мить згадайте верблюжу колючку, яка в екстремальних умовах пустинь – живий iндикатор вологи.
Рослини – чудовi фiтомелiоранти. Тiльки з їх допомогою можна вiдвернути шалений наступ ерозiй, зсувiв, якi є наслiдками безглуздого господарювання. Серед природних захисникiв родючих грудочок грунту є рослини родини бобових (зiноватi, астрагали, еспарцети i iншi).
Свого часу обрушилась лавина осушення полiських болiт. I досi перед очима виступає плетиво осушувальних ровiв, зритої, нi в чому невинної землi, на Рiвненщинi. I в той же час всiм знайомi нам верба чи вiльха чудово себе почувають на берегах рiчок, поблизу болiт, якi є живими безкоштовними осушувачами перезволожених мiсцин.
Не має в природi найточнiших метеорологiв за рослини, яких нинi за 500 видiв. А хiба швидкоспiлi кетяги горобини звичайної у 1993 роцi не вiщували раннiх осiннiх заморозкiв? “Плач” кленiв чи настурцiї – провiсники дощової погоди. Шумить лiс – ждiть вiдлиги. Верба рано iнеєм покривається – на довгу зиму.
З давнiх давен рослини допомагали людям орiєнтуватися у часi. Рослини – бездоганний бiологiчний годинник. Звiрте свої годинники за матiолою, яка рiвно о 21 годинi чарує своїм нiжним п’янким запахом. Чим бiльш спостережливiша людина за життям рослин, тим обачнiшою вона у своїй дiяльностi та наслiдках працi.
Як багато ми зобов’язанi рослинам, та не цiнимо цього. Розраховуємо на їх мовчазнiсть i по-варварськи до них ставимось. Так це єдинi органiзми, якi мовчазнi i беззахиснi. Живуть без адвокатiв. Єдиним спасiнням їх – є глибоке розумiння безцiнної ролi рослин у нашому життi та вихованнi людей.
Та на цьому не замикається значення рослин. Важко оцiнити їх роль в естетичному та трудовому вихованнi пiдростаючої генерацiї людей. Впевненi, що людина, яка виплекала ту чи iншу рослину, нiколи не посягне на її знищення. А яке-то натхнення, коли пожинаєш наслiдки своєї копiткої працi у час збирання врожаю!
Дуже прикро, що зараз пошестю стало масове знищення на вулицях, майданчиках, дворах насаджень дерев, кущiв. Пiд виглядом санiтарних рубок в здорове дерево бензопилу направляємо, а хворе, навпаки,залишаємо. А коли спитати цих варварiв скiльки за життя посадили деревець, то й вiдповiдi не почуєш. Дорого обiйдеться здоров’ю людей цей “європорядок”. Страшно, що на цi неподобства так спокiйно споглядають екологiчнi служби мiста, якi покликанi безпосередньо наводити лад у подiбних антиправних дiях. Де ж той монiторинг, про який так багато галасують?!
Як тiльки кому стукне в голову, то тут же “бурхливу ” дiяльнiсть починає з вирубування дерев. Жертвою подiбного свавiлля стали насадження дерев на вулицi Л.Українки, Шевченка, територiї медичного училища. Мiський парк деградує через подiбну “дбайливiсть” про насадження.
Рослини є невичерпною скарбницею для зодчества i творчої наснаги багатьох майстрiв слова. Як тут не згадати невмирущу поезiю Кобзаря, в якiй оспiвується понад 150 рiзних рослин (калина, верба, тополя, вишня та багато iнших).
Рослини – це той скарб, до якого звертаються поколiння за поколiннями. Згадайте висячi сади Семирiади у Вавилонi, де цариця плекала екзотичнi дерева, чагарники i квiти з усього свiту. Нiхто не зможе замiнити рiзноманiтностi ландшафтiв, заспокiйливої дiї зелених масивiв, чистого повiтря, свiжостi вiдчуттiв, якi так неохiднi людинi. Л.Українка писала: “Моя душа нiколи не забуде того, що весна дала”.
Навiть у годину душевного смутку, розапачi люди часто звертаються до рослин. Народ вiками сплiтав вiнок любовi i шани рослинам. Пiдтвердження цьому – безлiч народних пiсень, де оспiвується та чи iнша рослина (троянда, бузок, липа, льон, рута, жито, ромашка, чебрець, барвiнок, матiола, чорнобривцi, мак, терен, сон-трава, тюльпан, маргаритки, лаванда, хмiль та багато iнших).
Пригадайте народнi пiснi: “Несе Галя воду, коромисло гнеться, а за нею Iванко як барвiнок в’ється…”, або “Ой, ти дiвчино, з горiха зерня, чом твоє серце колюче терня…”, “Ой, пiд гаєм зелененьким, вибирали льон дрiбненький…”, “Вiдцвiли мої вже маргаритки в королiвському саду…”, “А липи цвiтуть”, “Мамина вишня”, “Ой, хмелю, хмелю”, “Два зеленi яворочки, два дубки…”, “Зеленеє жито женцi жнуть…”, “Чарiвна моя смерека” та iншi.
У багатьох країнах свiту рослини – нацiональна гордiсть i є складовими символiки на гербах, стягах, марках, конвертах, монетах (пшениця, виноград, кленовий листок, кедр, сакура та iн.).
Природа подарувала Подiльському краю багату флоросферу. Особливу цiннiсть становлять дiлянки степової, лучно-степової та наскельно-степової рослинностi Товтрового пасма. За багатством i рiзномаiттям флора цього витвору Природи займає третє мiсце в Українi пiсля Криму та Карпат.
За даними iнвентаризацiї тут зростає близько 1300 видiв вищих судинних рослин. Тут, крiм характерних видiв, зростає багато подiльських та волино-подiльських ендемiкiв, релiктiв та видiв на межi ареалу (молочай волинський, цибуля подiльська, ломинiс цiлодистий, аконiт шерстистовустий, шиверекiя подiльська, ясенець бiлий i iншi). Всього рiдкiсних є 150 видiв.
Виключно наукову цiннiсть складають ендеми, субендеми, релiкти (дерен справжнiй, берека, клокичка периста, бруслина карликова, скополiя карнiолiйська). Вони мають не лише пiзнавальне, а й наукове та iсторичне значення. Релiкти разом з геологiчними вiдкладами – єдинi свiдки прадавньої iсторiї краю. В результатi безсистемного добування вапнякiв Товтрового пасма занепокоєння викликають втрати рослинного бiорозмаїття. Значної шкоди завдає людина, яка не думає про наслiдки своїх дiй.
За даними фахiвцiв нинi кожний 10-й вид рослин вимагає охорони. За необдуманої дiяльностi людей за найближчi 50-100 рокiв може бути втрачено понад четвертину судинних рослин. Боляче з цим миритися, а тим бiльше допустити такого ганебного вчинку.
Модним нинi стало наводити “європорядок” не лише у власних хатах, але й на вулицях, майданчиках, дворах суцiльним знищенням насаджень. Жертвою свавiлля стали два iнтродукованих дерева софори японської у скверi поруч будiвельного технiкуму. На батькiвщинi (Китай, Корея, Японiя) софора вважається святим деревом, якому поклоняються.
Належну шану треба вiддати ентузiастам вiдновлення iсторiї мiста – храму Невського. Та прикро, що цих два екзотичних деревця стали жертвою. А влни з вiдновленою святинею складали б чудовий архiтектурно-природний комплекс. Та не судилося! Без сумнiву храм вiдновлять, а знiвечених дерев – нiкому не повернути. Ось якою цiною обходиться безрозсудство, профанацiя i безвiдповiдальнiсть тих, хто це скоїв.
Здається, що в мiстi надто багато наставникiв над насадженнями. Як тiльки просочиться розмова про наведення певного порядку, як тут же трiски летять. Так жертвою свавiлля стали насадження на вулицях Л.Українки, Шевченко, знищуються сквери, вирубанi дерева у дворi медучилища. Деградує мiський парк. Догляду жодного, хiба що масова рубка дерев. Часто запускають бензопилу в тiло здорового дерева, а хворого, пошкодженого нiби не бачать. Не зрозумiло, чому пiд строгий контроль не бер уть державнi iнституцiї мiста, якi покликанi це робити!? Споглядальнiсть справi не пособить.
Виростити дерево – не дорогу перейти. Це мистецтво в поєднаннi з клопiткою працею. До того часто життя людини не вистачає, щоб пишатися наслiдками працi. Тому страшно, коли насадження стають жертвою людей, якi за своє життя i прутика в землю не вткнули. Мiтингування, штовхання лозунгiв значно легше посадки насаджень.
Чимало можна почути нарiкань на тополю. Хочеться цим “ультраiнтелегентам” сказати, що тополя не має собi конкурентiв стосовно пилеуловлювання та шумопритуплення.
Не можемо обiйти i такого питання. Незабаром свiтова спiльнота вiддаватиме шану нашим богиням – жiнкам. Пишаємось цим святом – Мiжнародним днем Жiнки. Адже нашi берегинi цього вартi. Жiнки на землi, немов квiточки в природi, незрiвняннi нi з чим.
Щоб придобритись перед жiноцтвом за всякi буденнi недоречностi починається гонiння чоловiкiв будь-якою цiною купити в’язку природних квiток за будь-яку вартiсть. На цих почуттях користуються “вболiвальники” природи, якi мчаться у лiси за “здобиччю раннiх квiток” i на цьому набивають гаманцi, забуваючи про все на свiтi. Так опустошують узлiсся, лiсовi галявини, залишаючи пiсля себе пустку. Жертвою стають найбiльше такi ранньовеснянi квiтки: пiдснiжник бiлоснiжний, шафран Гельфелiв, пролiска дволиста, печiночниця звичайна, ряст ущiльнений та бульбистий. I нiкому навiть в голову не приходить скоєна шкода. Зiрванi види є середовищем iснування багатьох iнших видiв птахiв, комах, iнших вищих рослин, зокрема деревних насаджень. Вириванням цих рослин у спiльному їх домi порушується гармонiя угрупувань. До того зiрванi квiти не несуть нi духовної насолоди, нi естетичної краси, нi нiжностi, нi доброти. Це мертвi квiтки, якi втратили первозданнiсть своєї краси i нiжностi i через годину – двi ми їх викидаємо. Крiм цього знiвеченi рослини перестали служити не тiльки лiсу, але i людям. Всi вони провiсники весни i проявляють себе по-рiзному. Досвiдченi люди за карнавалом цвiту цих рослин складають календар польових робiт, строки посiву польових культур, передбачають погоднi умови.
Знищимо квiтки лiсу, угаснуть нашi предки-порадники i хто нам пiдскаже, за якими ознаками прийде та чи iнша пора року, що вона нам вiщує, коли пора вирушати в поле, обробляти грунт, сiяти, доглядати посiви тощо.
I,накiнець, пригорща подарованих зiрваних лiсових раннiх квiток, то не стiльки повага до наших славних берегинь, скiльки їх неповага. Адже природа надiлила жiнку бути продовжувачем роду, життя на Землi i вона морально не має права вдовiльнятись пучком квiток, яким обiрвано життя заради наживи. Вiд них вiє не радiстю, а смутком. Варвари передчасно вкрали їм життя. Як тут не пригадати слiв з пiснi “Мертвi бджоли не гудуть”.
Жiнка – ангел щастя на Землi i заслуговує на повагу, шану, допомогу повсякденну. I це є найдорожчий букет її життя, а не той швидкоплинний пучок викрадених з лiсу квiток, якi невдовзi викинуть.
Не цим букетиком мертвих квiток мають окупити свою вину перед берегинями. Якщо чоловiки по-справжньому шанують дружин, доньок, неньок, наречених, то про це мають потурбуватись заздалегiдь. Уже самi думи про жiноцтво, то велика їм шана. А коли для них у хатнiх умовах виростити живу квiтку, то це з боку жiноцтва не буде меж вдячностi за увагу та пам’ять про неї. I це не складно зробити. Набити горщик грунтом, висадити в нього цибулинки, перiодично їх поливати i через 20-25 днiв рослина порадує квiткою, яка принесе неймовiрну насолоду, нiжнiсть, радiсть i вдячнiсть тих для кого ця квiтка виплекана.
Радимо для домашнiх букетикiв використовувати цибулини гiацинтiв чи тюльпанiв, вирощення яких не складає особливих труднощiв. Зате це благородство по-особливому буде сприйняте берегинями, оскiльки у вирощенiй квiтцi втiленi не тiльки пам’ять, шана, нiжнiсть, аромат але й праця шанувальника.
З метою збереження унiкальних природних комплексiв Товтрового пасма, генофонду рослин i тваринного свiту, використання їх у наукових цiлях та природоохороннiй роботi в 1996 роцi утворена нова природоохоронна та наукова установа – нацiональний природний парк “Подiльськi Товтри”.
Флоросфера сьогоднi зазнає найбiльшого антропогенного гнiту. Тому важливо пройнятися розумiнням, що рослини, як i всяка iнша живнiсть природи, є живими органiзмами, лише на вiдмiну вiд тварин, позбавленi активних рухiв. Не має у рослин адвокатiв, якi б їх захистили. Тому цю функцiю захисту i бережливого ставлення до рослин повиннi робити люди. Саме такий пiдхiд i вiдстоює Мiжнародна концепцiя екологiчного сталого розвитку, яка була вiдпрацьована i прийнята в 1992 роцi в Рiо-де-Жанейро на зустрiчi глав 179 держав свiту – учасниць ООН. Сталий розвиток є гарантом екологiчної безпеки та збереження бiосфери в стабiльному станi.
На завершення розмови про дбайливе ставлення до фiтосфери краю хочеться згадати слова вiдомого дослiдника П. Масагатова:”…якщо комусь i варто вклонитися, то насамперед рослинi, вiд неї людина черпає все необхiдне для життя…” Пронесiм цi слова, як естафету крiзь життя, залишивши уквiтчаною землю прийдешнiм нащадкам.