18. Трипільське поселення

Трипільське поселення відноситься до доби енеоліту і належало племенам трипільської культури. Поселення було значним центром гончарного виробництва в Середньому Подністрів’ї. На поселенні виявлено унікальний комплекс гончарних печей. Він вказує, що посуд виготовлявся не тільки для внутрішніх потреб, але й служив для обміну з іншими племенами. Це свідчить про зародки двох важливих елементів майбутнього класового суспільства – ремесла і торгівлі.

З 1962 року поселення досліджувалось археологом Київського історичного музею Т.Г. Мовшею. В 1966 році на поселенні згаданим дослідником були виявлені 7 унікальних гончарних печей, що відкриті над зрізами кам’яних кар’єрів. Речовий матеріал, щоденники, звіти та географічний матеріал зберігаються в Київському історичному музеї та Інституті археології АН УРСР.

Поселення являє собою мисовий тип трипільського поселення, яке укріплене як природно, так і штучно. Гончарні вироби викопані в глинистих сланцях, чим і пояснюється іх добре зберігання, особливо печі №2. Всі печі глинобитні, двоярусні. В нижньому ярусі знаходиться топка, у верхньому – обпалювальна камера. Верхня камера відділена від нижньої черінем з отворами-продувами. По них поступав жар та полум’я з топки в обпалювальну камеру до встановленогоо на черіні посуду. Черінь опирався на козел та глинобітну решітку з двох рядів клинів, що утворювали складне переплетіння. Клини опираються на вершини арочних стін. Склепіння обпалювальних камер було куполоподібним. Залишки основи стін збереглися висотою до 40-50 см. В усіх печах виявлено посуд лише трипільської культури. Це розписна та кухонна кераміка, а також керамічний брак. В печах №1 і №3 розчищено окремі уламки, а на черіні №2 – роздушені посудини. Гончарні печі законсервовані і стоять у своєму первісному положенні.

Згідно розпорядження Виконкому Хмельницької обласної Ради від 5.05.1974 року №143 установлено границю охоронної зони в радіусі 50 м. Вона являє собою майданчик, який з південно-західної сторони обмежений р.Дністер, з південно-східної – струмком, а з північно-східної знаходяться поля колгоспу.