Хоробрий молодець

Будзей О., Любінська Л.
“Подолянин” від 14 лютого 2003 року

Як підсніжник узнає, що прийшла весна? Адже будильника в нього немає…

Правильно – немає, але є в землі цибулинка, в якій ще з минулого року “заховалися” корисні поживні речовини для майбутньої рослинки. Під снігом у цибулинці сплять стебло, листочки та квіточка. І тільки тоді, коли весняне сонечко прогріє землю, торкнеться своїм теплом цибулинки, підсніжник “прокинеться”, швидко почне рости і, нарешті, зацвіте. Це буває у лютому-березні. Але коли зима тепла і безсніжна, то бутони підсніжників з’являються і в січні.

А тепер послухайте розповідь. Пленталась якось по замерзлій землі сива Зима, знесилилася вщент, але здаватися їй не хотілося. Ось і покликала вона на допомогу своїх слуг – Північний Вітер і Холоднечу. Вітрові наказала затулити темною хмарою сонечко, а Холоднечу послала під снігову ковдру розповісти всім квітам і травам, що Весна не прийде і нема чого висовувати голови з-під снігу. Засумували і затремтіли квіти… Тільки один маленький Підсніжник не злякався. Він хоробро підняв голову, піднатис і проломив льодяну шкірочку. По всій землі гуляла Холоднеча і Північний Вітер, але Підсніжник не здавався під натиском негоди і вперто чекав появи Сонечка. І воно з’явилося. Зрадів Підсніжник! Голосно задзвенів квіточкою-дзвіночком, сповіщаючи друзям про прихід Весни. Так разом Сонце і маленький хоробрий Підсніжник перемогли злюку Зиму.

Є ще й інша оповідка. Коли на землі з’явився сніг, йому теж захотілося прикрасити себе яскравими квітами, та йому дістався лише білий підсніжник. Проте сніг так зрадів квіточці, що дозволив їй цвісти прямо під сніговою ковдрою.

У наших лісах ростуть підсніжники звичайні. Це дуже гарні квіточки: два довгеньких (15-20 см) темно-зелених листочки, між ними стебло, а зверху на стеблі гарна сніжно-біла квіточка. Складається квіточка з шести пелюсток, які утворюють два кружочки: у першому – три білих великих пелюстки, у другому – три маленьких, складених у трубочку.

Запашні квіточки цвітуть майже місяць, потім з них утворюються плоди-коробочки. І до кінця травня, коли ліс одягає листя, і стає менше світла, вони падають на землю і засихають. З однієї цибулинки виросте кілька, до того ж мурашки рознесуть по лісу насіння, і аж наступної весни з’явиться багато молодих підсніжників.

На Кам’янеччині росте не так багато квіточок. Але люди забирають цю красу додому, забуваючи, що підсніжники гарні серед темних кущів і великих дерев. З цибулинки зірваної квітки на другий рік не виросте підсніжник і не вітатиме весну. Підсніжник, як дитинка: щоб зацвісти з насінинки, йому потрібно від шести до дванадцяти років.

На цьому все, до зустрічі з різнокольоровими дивинками нашої землі.