29.11.2002 р., С. Ковальчук,
науковий співробітник НПП “Подільськи Товтри”
Середнє Подністров’я – один з чарівних, неповторних куточків Подільської височини. Саме тут, у південно-західній частині області, в межах знаменитих Медоборів і розташувалось диво природи – заказник “Циківський”.
Лісове урочище “Циківська дача” на Чемеровеччині – своєрідний, оповитий легендами старовини куточок подільської природи. Вона займає особливе місце серед заказників такого значення не лише в Хмельницькій області, але й в Україні. Адже заказник “Циківський” – еталон закіснених товтр Сарматського віку. Тут у всевеличі представлений унікальний витвір цієї пори. Розташований півдугою, майже перпендикулярно до Головного рифового кряжу пори Тортону. Бере початок на лівому березі Смотрича біля с.Черче двома, розділеними між собою ущелиною, високими і великими товтрами”Садова” (кв. 8) і “Деренова” (кв.9) Далі до кінця лісу пасмо тягнеться суцільною вузькою лінією під назвою “Товтра Довга” (квартали 9,11,13,14,15,16).
У двох місцях – з західного і південного боків лісовий масив дачі виходить на узбережжя р. Смотрич – притоки Дністра і обривається над прямовинними скелями каньйону, що створює виключно сприятливі умови для біорозмаїття заказника. Вкритий лісом товтровий рельєф дачі сприяв великій кількості представників південно-європейських, субсередеземноморських видів флори, а також багатьох видів рідкісної та зникаючої рослинності їнших зон. Формування заказника “Циківський” має свій еволюційний шлях. Вивчення флористичного розмаїття ботаніком М.Круцкевичем у 70-х роках ХІХ ст. стали підставою для заповідника виключно мальовничого і надто цінного як в геологічному, так і ботанічному аспектах кварталу дачі під №20, площею 81 га (Постанова РМ УРСР за №780-р від 14 жовтня1975 року). Цим державним документом вказана площа отримала статус Пам’ятки природи республіканського значення.
Згодом естафету флористичних досліджень Циківської дачі прийняли автор цих стрічок та колишній секретар географічного обласного товариства Микола Задорожний у кінці 70-х початку80-х років ХХ століття. Нелегкою була ця ноша, бо працівники лісового господарства не були у захваті і не сприяли нашій праці. А це й зрозуміло, кому потрібні зайві очі у господарських недоречностях. Саме в цей час під пилу були пущені саме вікові дубові насадженя, що не під силу нам було відвернути. І ця рана шрамом пам”яті про це безумство з боку працівників лісу і досі ятриться. Але всупереч усяким негараздам на ім”я Хмельницького облвиконкому було підготовлено належне обгрунтування щодо заповідання унікальної території урочища, де так загадково куртинами свого цвіту манить ранньовесняний ефемер – типовий іллірійський (балканський) вид – шафран Гейфеля (Crocus haiffelianus Herb). Адже це з двох наявних в області місць зростання цієї виключно декоративної цибулькової рослини, яка на Хмельниччині має східну межу свого ареалу. Найбільш масове зростання цього виду випало на 5 і 6 квартали урочища. Тому розпорядженням Хмельницького облвиконкому за №166-р від 15 липня 1977 р. дані квартали загальною площею 106 га (кв.5-56 га, кв.6-50 га) набули статусу заказника місцевого значення.
Про те флористичні дослідження не припинялись. На цей раз до вказаних авторів додались нові дослідники Олександр Кльоц та Людмила Любінська, які своїми настирливими пошуками значно розширили інформативність про рослинне богатство урочища. Завдяки цим дослідженням поталанило виявити місце зростання низки цінних для науки та історії регіону реліктових видів як бруслина карликова (Euonymys nana Bieb), лунарія оживаюча (Lunaria rediviva L), листовик сколопендровий (Phyllitis scolopendrium (L) Newm), аспленій волосовидний (Asplenium frichomanes L), аспленій чорний (A. adianthum nigrum L.), молочай волинський (Euphorbia volynica Bess ex Szof., Kulcz. et Pawl), лілія лісова (Lilium martagon L) та ряд інших видів, особливо орхідних.
Дані досліджень спонукали до додаткового заповідання окремих кварталів дачі, збільшуючи тим самим її заповідний фонд на 102,6 га. Виділені участки разом з раніше заповідними кварталами поєднали в собі ландшафт Криму та Карпат. Нині цей чарівний куточок природи Циківської дачи площею 290 га (квартали 5,6,17,20 повністю і окремі ділянки кварталів 11,13,14,15,16), площа 24,6 га Постановою Ради Мінистрів УРСР за № 646 від 29 грудня 1981 року набув статусу ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Циківський”. Нині заказник “Циківський” знаходиться у підпорядкуванні Циківського лісового розсадника Кам”янець-Подільського лісгоспу.
Таким чином, ландшафтний заказник “Циківський” створено на базі пам’ятки природи республіканського і місцевого значення. Заказник входить до природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання. Він е складовою частиною світової системи природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною. Входить до природно-заповідних об’єктів національного природного парку “Подільські Товтри”.
Головне завдання заказника – це збереженя ділянки товтрового кряжу, вкритого дубово-грабовим лісом, де зростає понад двадцять видів рослин, занесених до Червоної книги України, Европейської Червоної книги, рідкісних рослин області та нормализація екологічної ситуації довкілля.
Заказник “Циківський” – візитна картка двох адмінистративних районів – Кам”янець-Подільського і Чемеровецького. Заказник в притул прилягає до с. Нігина, яке завершує на сході Кам”янець-Подільський район. А села Черче, Залуччя і Цикова започатковують інший – Чемеровецький район.
Пасмо Товтр починається на лівому березі річки Смотрич біля с. Черче двома залісненими високими і великими товтрами – “Садавою” і “Дереновою”. А на південь, до кінця лісу, воно суцільною вузенькою смужкою тягнеться під назвою товтри “Довга”. Це пасмо товтр є відрогом від головного кряжу. який простягується поблизу сіл Карачківці-Вербка-Гуменці-Колубаївці.
Заказник “Циківський” – цікавий у багатьох аспектах оберіг Природи, особливо у фіто-історичному та ботанічно-географічному. Тут зростає велика кількість представників південно-европейських, субсереднеземноморських видів флори,а також рідкісних та зникаючих рослин інших зон. Мабуть, це і наділило його своєрідним, оповитим легендами старовини, куточком подільського регіону. Цим і пояснюється той факт, що до цього заповідного оберегу не могли залишатись байдужими ні дослідники, ні ні природолюби, ні громадскість. Багатство біорізноманіття на його терені здавна привертало увагу вчених багатьох профелів: геологів, геоморфологів, географів, ботаніків, геоботаніків, грунтознавців, зоологів, істориків, краєзнавців, майстрів художнього пера та поетичного слова.
Наукова цінність ландшафтного заказника “Циківський” передусім у тому, що він є східною межею поширення низки західно-й середньоєвропейських видів: шафран Гейфеля (C. heuffelianus Herb), аспленій чорний (A. adianthum nigrum L), чемерник червонуватий (Helleboris purpurascens Waldst.et Kit.); північно-західною межею – головачки уральської (Cerphalaria uralensis (Murr) Roem.et Schult) і волошкисхідної (Сentaurea orientalis L).
Заказник “Циківський є природною кладовою, де ще чудом збереглися низка малопишерених рідкісних, реліктових й ендемічних видів Подільського краю.
З групи пліоценових реліктів тут ростуть: клокичка периста (Staphylea pinnata L), дерен справжній (Cornus mas L). Завдяки цьому виду навіть нарекли заказник назвою “Деренова”, горобина-глоговина, берека (Sorbus torminalis.(L.)Crantz.),холодок тонколистий (Asparagus tenuifolius. Lam.), купина широколиста (Polygonatum Latifalium Desf.), , зміеголовник австрійський (Dracocephalum austriacum L.).
Міжльодовикові та льодовикові релsкти: ремнецвітник, дубова омела (Loranthus europaeus Jacq.), лунарія оживаюча (L. rediviva), китятки сибірські (Polygala sibirica L), листовик склопендровий (P.scolopendrium (L) Newm), рутвиця смердюча (Thalictrum foetidum L), грушанка круглолиста (Pyrola rotundifolia L.).
Рідкісні види: півники злаколисті (Iris graminea L.), півники угорські (I. hungarica Waldst. et Kit.), аконіт шерстистовустий (Aconitum lasiostomum Reichenb.), аконіт кустистий (A. eulophum Reichenb), волошка Маршалла (Centaurea marschalliana Spreng.), ломиніс цілолистий (Clematis integrifolia L.), ясенець білий (Dictamnus albus L.).
Лише в одному місці заказника трапляється волино-подільський ендем – молочай волинський (E. volhynica Bess ex Szaf., Kulcz. et Pawl.) Найбільш приємною несподіванкою була знахідка d 1981 році вимираючого виду – релікта третинного періоду – бруслини карликової (E. nana Bieb). Вид виключно рідкісний. Це зникаючий вічнозелений напівкущик, надто цінний для науки вид, який занесено до списку рідкісних і зникаючих рослин Міжнородного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП). Популяція виду зростає в кварталі 17. Займає незначну площу (0,25 га), вимагає особливої охорони і моніторингу за станом популяцій виду.
Між іншим це одне з двох місцезростань виду в області ( ). Росте в складі асоціацій грабова-дубова-зірочникова-осокова (Carpineta-Quercetum-Stellarioso-Caricosum (pilosac) та грабова-дубова-копитнякова (Carpineto-Quercetum asarosum).
Деревостан заказника одноярусний порослевого походження, віком 50-60 років. Його утворюють дуб звичайний (Qucrcus robur L), граб звичайний (Carpinus betulus L.), осика (Populus tremula L.), спородично черешня (Сerasus avium Moench), яблуня лісова (Malus sylvestris Mill.), підлісок рідкий. Поодиноко зустрічаються кущі бруслини бородавчастої (Eunymus verrucosa Scоp.), свидини кров”яної (Swida sanquinea (L) Opiz.), жимолості пухнастої (Lonicera xylоsteum L),ліщини звичайної (Corylus avellana L.), калини цілолистої (Viburnum lantana L), а також подільська ліана-плющ звичайний (Hedera helix L.) i дуже рідко вовчі ягоди звичайні (вовче лико) (Daphne merereum L.).
Досить багатий травостій заказника: осока волосиста (Сarex pilosa Scop), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L), підмаренник (маренка) запашний (Galium odoratum (L.) Scop., Asperula odorata L), зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea L), рідше зустрічаються печіночниця звичайна (Hepatica nobilis Mill.),ряст ущільнений (Corydalis solida (L) Clairv.), зірочки жовті (Gagea lutea (L) Ker-Gawl.), медунка темна (Pulmanaria obscura Dumort.), підсніжник білосніжний (Galantlus nivalis L.),веснівка дволиста (Majanthemune bifolium (L.), F.W. Schmidt.), лілія лісова (L. martagon L.), конвалія звичайна (Convallaria majalis L.), зеленчук жовтий (Galcobdolon luteum Huds.), круціата гола (Cruciata glabra (L.) Ehrend.), поодиноко чина весняна (Lathyrus vernus (L.) Bernh., молочай мигдалевидний (E. amygdaloides L.).
Серед травостою в заказнику спородично зростають і червонокнижні представники родини орхідних: булатка великоквіткова (Cephalanthera damasonium (Mill) Druce.), зозулині сльози яйцевидні (Listera ovata (L.) R.Br.), коручка пурпурова (Epipactis purpurata Smith.),любка зеленоквіткова (Platanthera chloran the (Cust.) Reichend).
Заказник – едине місце зростання виключно рідкісного европейського виду – лунарії оживаючої (L. rediviva L).Популяція була виявлена під час експедицій (1980-1987 рр) на залісненому схилі західної експозиції. Росте у складі грабово-дубової (Carpineto-Querecto) формації на вапнякових брилах, у тріщинах яких нагромаджується гумус.
За відомостями Т.О. Кузнецової лунарія оживаюча – вид з групи рис- в’юрмських реліктів міжльодовикового періоду. Місцезростання цього виду у заказнику едине, де поряд з цим рідкісним видом співіснують інщі рідкісні реліктові види – аспленій волосовидний (A. trichomanes L.), листовик сколопендровий (P. scolopendrium L.), шоломниця висока (Scutellaria altissima L.)
На вапняковому гребні, що оточує екотоп L. redivival зростають рідкісні середземноморські види – дерен справжній (C. mas L.), холодок лікарський (Asparagus officinalis L), жостір проносний (Rhamnus cathartical.), а також квітучий екземпляр подільської ліани – плющ звичайний (H. helix L.) – 120-125 річного віку.
На пологих вершинах та біля підніжжя Товтрового пасма зростає третинний релікт, південно-європейський лісовий вид – клокичка периста (S. pinnata L.) з Червоної книги України. Цей вид чудом лишився у нас з давніх епох, коли клімат на терені області був значно тепліший.
Дуже рідко цей вид зустрічається в Україні, в основному в західному та правобережному Лісостепу. На Хмельниччині лише п”ять місцезростань виду зареєстровано в природних умовах, один з яких – заказник “Циківський”. Завдяки пониклим, білим як у черемхи кітицям суцвіть та оригінальним своєрідним плодам – пухирчасто-здутим коробочкам, кущі цієї рослини мають неповторні декоративні якості. Давньогрецька назва клокички походить від слів “копиця” й “дерево”. Ця рослина завжди може бути окрасою садів, скверів.
Серед деревостану дачі дуже рідко можна зустріти інший деревний реліктовий вид – береку (G. torminalis (L.) Krantz.), яка теж прийшла до нас з далеких геологічних епох. Поблизу товтри “Довга” зростає інший раритет – третинний релікт з Червоної книги України – бруслина карликова (E.nana L.)- друге в області місцезростання. Упродовж підніжжя цієї товтри рано на весні рясно цвіте підсніжник білосніжний (G.nivalis L.), рясність якого тут незначна.
У деяких місцях схили товтри вкриває густим килимом теж реліктовий, вічнозелений плющ звичайний (H. helix L.). Це єдина подільська ліана. На всьому відрізку товтрового пасма немає таких велетенських заростей цієї ліани, як тут, і яка б вдобавок ще й цвіла. Коли в інших лісах тонкі, гнучкі його стебла стеляться по поверхні лісової підстілки, чи по камінні, то на товтрі “Довгій” плющ владно запанував над одним із східних її схилів. Цей повзучий плеткий кущ, з чіпким повітряним корінням, шкірястими, зверху блискучими,тонко-зеленими з п”ятилопатевими листками, ніде себе так розкішно не почуває ніж тут. Всідаючсь на стрімких вапнякових скелях, він створив товсті, мов морський канат, стебла, які засвідчують, що його вік сягає понад 100-125 літ.
У 5-6 кварталах дачі взято одне з двох існуючих в області місцезростань декоративної цибулинної рослини – типового ілірійського (балканського) виду – шафрану Гейделя. Ця ранньовесняна рослина, яка цвіте, коли в лісі місцями ще лежить сніг, має на Хмельниччині східну межу поширення.
Відмінною у флористичному складі заказника “Циківський” є вузька смужка каньйону лівого берега р.Смотрич поблизу с. Нігина. До видового складу флори цієї ділянки (квартал 20) входить значна кількість степової та лісо-степової рослинності. Тут на відкритих лісових галявинах, на вапнякових відслоненнях та скелях зростаєцарство реліктового кам”янистого степу. сповнене запахами полину. Тут ростуть півники угорські (I. hungarica Waldst. et Kit), солелюбні (I. halophila Pall.), ковили – пірчаста (Stipa pennata L.) і волосиста (S. capillata L.), молочай волосистий (E. volhynica Bess ex Szaf., Kulcz. et Powl.), герань темна (Gerarium phaeum L.), ясенець білий (D. albus L.). Всі вони майже червонокнижні види.
У лісових ділянках цього кварталу зростає декілька видів орхідних.
На крутих схилах південної експозиції долини р. Смотрич поширені дубово-грабові ліси, підлісок, травостій яких створюють субсередземноморські види: дерен справжній (C. mas L.), калина цілолиста (V. lantana L.), горобейник пурпурово-голубий (Litospermum purpureo-coerulcum L.), лазурник трилопатевий (Laser trilobum (L.) Borkn), перлівка ряба (Melica picta C. Koch. ), холодок тонколистий (A. trnuifolius Lam) та інші.
В цілому флора заказника “Циківський” нараховує понад 350 видів, багато з яких таять велику пізнавальну та наукову цінність. Саме ця обставина і манить дослідників до всебічного вивчення багатьох ще тайн цього чарівного куточка Поділля. Заказник є виключно мальовничим. Навкруги, наскільки сягне око, – ломані обриви щербатих вершин – горбів, останків, вкритих по схилах кучерявою дібровою, на безлісих місцях – царство духм”яного кам”янистого степу, а внизу в кам’яному жолобі древній сивий Смотрич в”еться. Дуже влучно це підмітив краєзнавець с. Цикова Йосип Петрович Курковський, який у місцевій газеті “Нове життя” під назвою “Мала Швейцарія Поділля” пише: “Дача – невичерпна скарбниця медоносних і плодоягідних рослин…”
Своєрідність ландшафту заказника підкреслють карстові печери, вхід до яких відкривається з боку скелястих стін оголених Сарматських вапняків, які тягнуться з переривами на багато кілометрів вздовж річки. Коли стоїш на долині біля річки і споглядаєш на ці скелі вершини товтри, то відчуваєш себе мізерною травинкою. Одна з найбільших печер вапнякового каньйону Смотрича слугувала місцем схову від нападів ворожих орд. За архівними документами 1543 року право користування печерою надавалося жителям двох сусідніх сіл – Залучча і Черче.
Наявність складного, пересічного рельєфу і різноманітність рослин зумовили розвиток специфічного тваринного населення заказника.
На горбистих товтрах у 80-х роках віч-на-віч приходилось зустрічатися з завезеним сюди благородними оленями. Тут вони влаштували свої лежанки, біля яких один з них, напевно, старший, наче вартовий, спостерігав за життям урочища. Не один раз була несподівана зустріч з граціозними козулями європейськими (Сapreolus capreolus L.), які любили виходити з лісу аби поласувати озиминою. Неодноразово надибали на сліди кабанів диких (Sus scrofa L.), В хащах приховує нори лисиця звичайна (Vulpes vulpes L.), а в дуплах дерев – куниця лісова (Martes martes L.), чимало зайців-рисаків (Lepus europaeus Pall.) Диким мисливством практично все винищено. Давно вже в лісі не стало оленів, які були його окрасою. Нині хіба що одиничними екземплярами можна зустріти козулю, диких свиней.
Особливим багатством відзначається заказник і пташиним світом скельно-товтрового зооценозу. Це дрізд какий районний (Тuradus), серпокрилець чорний (Apus apus L.), одуд (Upupa epops L.), сич волохатий (Aegolius funereus L.), пугач (Bubo bubo L.), дятел звичайний ( Dendrocopos major L.), сова вухата (Asio otus L.), сіра (Strix aluco L.), щеврик лісовий ( Anthus trivialis L), вівчарик-ковалик (Phylloscopus collybita Fiellot), вільшанка звичайна (Erithacus rubecula L.), мухоловка строката (Ficedula hypoleuca Pall.), ремез (Remiz pendulinus L.), зяблик (Fringilla coelebs L.), сойка (Carrulus glandarius L.), зозуля звичайна (Cuculus canorus L.), соловейко звичайний (Luscinia luscinia L.), лелека білий (Сісonia ciconia L.), куріпка сіра (Perdix perdix L.), перепілка (Colurnis colurnis L.), крук (Corvus corax L.), сорока (Pica pica L.), шпак звичайний (Sturnus vulgaris L.), жайворонок лісовий (Lutula arborea L.). В окремі роки приходилось фіксувати пікетування до річки чаплі сірої (Ardea cinerea L.), колонія якої свого часу оселилась у кварталі 28.
З хижих птахів іноді надибається боривітер звичайний (постільга) (Falco tinnunculus L), канюк звичайний (Buteo buteo L.), шуліка рудий (Milvus migrans Boddaеrt), яструб малий (Accipiter nisus L.)
На степових ділянках заказника зустрічається рідкісна зелена ящірка (Lacerta viridis Laurenti ). Цей вид плазунів трапляється виключно на Товтровому пасмі. Вони тримаються на схилах, зарослих тереном (Prunus spinosa L.). А ще з ящірок живе дві її родички – прудка (L. agіlis L.) і живородяща (L. vivipara Jacquin). Зрідка зустрічається вуж звичайний (Natrix natrix L.), а ще рідше гадюка звичайна (Vepera berus L.).
У 1961 році тут вперше відкрито місце знаходження рідкісного для Хмельниччини представника рукокрилих – підковоноса малого (Rhinolophus hipposideros Bechstein). Цікаві палеонтологічні дослідженя провів зоолог К. Татарінов на відрізку товтр між селами Нігин-Залучча. В печерах йому вдалося виявити середньо- та піздньоголоценову фауну. Зібрано велику кількість кісткових фрагментів. На їх підставі визначено понад вісімдесят родів і видів хребетних.
І хоч інформація про заказник є далеко невичерпною, але й вона переконує про його унікальність, наукове, природоохоронне, виховне, естетичне та рекреаційне значення.
А ще Заказник “Циківський” займає особливе місце серед інших природно-заповідних об’єктів такого ж рангу області не лише своїм біорізноманіттям, але й розташуванням. Це заліснені товтри, які з заходу і півдня виходять безпосередньо на каньон р.Смотрич, що створює виключно сприятливі умови для рослинного і тваринного населення та його довкілля.
Нині товтри заказника – единий осередок природи регіону, який виконує стратегічну буферну функцію екологічного благополучча довкілля. Справа в тому, що ще двадцять років тому ця функція ділилась між товтровим “хребтом” Циківської дачі та Головним відрогом Гуменецьких товтр. Раніще цей комплекс надійно виконував цю функцію всього регіону Середнього Придністров”я. Зараз Гуменецька товтра (площа 105 га) назавжди зникла з лиця землі з вини Кам”янець-Подільського цементного заводу. Але не тільки у потворстві і руйнуванні унікального витвору природи завод винен. Він ціною любих жертв виконував виробничі завдання. Найбільшими винуватцями в цьому були ті, хто давав добро на реалізацію цього безумства. І прощення їм за цей злочин не чекати від нащадків. Щоб поруч мільйони тон відходів були навкруги заводу, які є ідеальною сировиною для виробництва цементу і вимагати руйнувань товтр Головного їх хребта, світ такої безгосподарності і марнотратства не знає!
Ось чому функцію регулювання екологічної ситуації цього довкілля сьогодні прийняв товтровий “хребет” Циківської дачі. Зараз це єдиний осередок захисту навколишніх сіл та древнього Кам”янця-Подільського від рози вітрів і протягів, які все відчуйніше даються взнаки через знищення Гуменецької “гори”. Циківська дача компенсує їх функцію. Адже в природі, аналогічно живому організму, порушення діяльності одного органу компенсує його дію підвищеною функцією іншого.
Крім цього, товтри дачі відіграють важливу гідрологічну та протиерозійну роль, оберігаючи давній Смотрич від замулення та висихання. У нашу добу вони є єдиним і надійним осередком затишку для прилеглих поселень Залуччя, Черча, Нігина, Вербки, Гуменець, Макова, Шатави. Завдяки комплексу Товтр заказника господарства згаданих сіл з року в рік радують добротними врожаями с/г культур.
Саме дача – щедрий і безцінний дар жителям довкілля. Адже завдяки Товтрам дачі створюється своєрідний мікроклімат, який сторицею окуповує працю трудолюбів даного регіону. Не випадково вони наділили окремі скелі товтри дачі досить влучними назвами: гора Деренова, Садова, Довга, Мсандрова, Згорений Зруб, Малиновського гора.
І справді, у межах Циківської дачі простягнувся суцільний товтровий вал, хоч і є окремі невеличкі товтрички. Більшість із них без імені. а низку з них люди нарекли цікавими глибоко продуманими назвами: Садова, Деренова, Довга, Лиса гора, нижня частина якої вкрита лісом, а вершина без рослинності, одні лише кам”яні виступи. Звідси і така назва.
На лівому березі р. Смотрич у західній частині знаходиться товтра “Океан-гора”, а від неї у її продовження слідує низка товтр і товтряків під назвою “Колотічки”. Назва пішла від зниклого кущовидного деревця, яке місцеві жителі називають “колотічки”.
Деякі товтри виходять з лісу, утворюючи гористу степову місцевість з виступами кам”яних брил. Прозвали їх “Стежками”, площею понад 5 га. Місцеве населення споконвічно сюди гонили на випас худобу, яка витоптуала стежки-яруси. Звідси і така назва. На них найбільше зростає шовкової косиці-ковили пірчастої (до 2 га).
На південь, з кілометр до цих товтр, серед поля височить дуже красна товтра площею понад 2 га “Кругляк” овальної форми. Полонить красою. Багатий її травостій скудніє через нерегламентований випас худоби. Це чистий степ, який вабить зір. З північного боку сріблом виблискує на сонці ковила волосиста.
Понад Смотричем, західніше “Кругляка” в “Заремшині” (як її прозвали місцеві жителі) розкинулася товтра “Заремського” або “Біля башні”. Ще з дореволюційних часів тут зберігся державний топографічний знак, від якого і назва пішла. Перша назва від того, що колись тут був кордон, на якому жив лісник Заремський. Займає з прилеглими до неї товтрами понад 15 га державного і колишнього колгоспного масивів лісу. Вона дещо вища від товтри “Кругляк”. Характерно, що на цій товтрі масово росте валеріана.
У 29 кварталі знаходиться “Козяча товтра” (1,5 га). На відміну від інших товтр, тут масово зростає конвалія травнева (C. majalis L.) . Нарікли її так через те, що колись козулі знаходили собі тут притулок. У середині 20-х років ліс на товтрі вирубали для розширення посівних площ. Товтру сплюндрували, та й ріллі немає. О такі ми газди!
На південь від цієї товтри тягнеться низка товтр, яку завершує “Мазуриків товтрик” (0,8га). Назва ніби-то дана на честь лісника Мазурика, який жив на кордоні, Інша версія: місцеві жителі називали Мазурами поляків, які розробляли тут ліс. Товтра цінна зростанням (кв. 22 і 25), як і в кв. 5 і 6, раритету-шафрану Гейфеля (C. heuffelianus Herb.).
Східніше від цього товтрика знаходиться урочище “Савчуків яр”. Назва пов”язана з тим , що у 80-х роках минолого столітя тут був кордон, де жив лісник Матвій Савчук. Саме тут і поруч росте раритет-релікт-берека (S. torminalis (L.) Crantz.) А далі на південь за лісом знаходиться урочище “Нігинськє” (понад 20 га), де є також декілька цікавих товтр. Найбільше – “Лівонова товтра), або “Байдика”, яка нині варварськи сплюндрувала та “Бенькевича”.
“Лівонова товтра” колись належала селянину Левону Байді, звідси й “Байдика”. Інша легенда пішла від того, що товтра схожа на великий окраєць хліба – байду.
Товтра “Бенькевичова” – від прізвища поміщика Бенькевича, на полі якого розміщена товтра.
Ще в 70-80 роках ХХ століття красунею була товтра “Лівонова” (“Байдика” – 2,5 га) – бічна частка Циковської дачі. Висота її сягає 360 м над рівнем моря. Дана товтра справді була природним ботанічним садом. Тут навіть зростала рослина, яка лікувала респіраторні захворювання відвідувачів. Саме тут у своєму розквіті зустрічали прихожан синім кольором і мечелистими ніжними листками рідкісні півники злаколисті. (I. graminea L.) та неопалима купина – легендарна. Нині краса товтри втрачена. І про це ще у 80-х роках на сполах у всі дзвони бив ботанік М.Круцкевич аби зберегти товтру. Він мріяв, щоб цим витвором милувалися нащадки, хто на її плоть вступить. Та не судилося! Безумство, безвідповідальність, безгосподарність вчинили цій візитній картці Циківської дачі приговор.
На межі 4-х кварталів 23, 24, 25 і 27 дачі розташована “Мсандрова гора” (3 га), у кварталах 21 і 22 знаходяться дві товтри “Згурський зруб”(2 га) і “Малиновського гора” (5 га).
Таким чином, заказник “Циківський” – це не лише банк біорозмаїття і ландшафтний витвір, а й історична довідка минулих традицій жителів навколишніх поселень. Якщо поглянути з висоти товтри “Сокіл”, що поруч села Карачківці на Циківську дачу, то мимоволі замилуєшся казковістю цієї місцевості. Немало мільйоноліть природі обійшлась ця казка з безліччю легенд, яку плюндруємо так бездумно і безжалісно.
Загальна площа Циківської дачі складає 1663 га, в тому числі 290 га або 17 відсотків приходиться на ландшафтний заказник “Циківський” загальнодержавного значення. Більша частина заказника (274 га) вилучена у розпорядження НПП “Подільськи Товтри”. Вказана площа охоплює 4 квартали: 1.2.3.4. Решта заповідної території (26 га) залишилось у користуванні ДЛГ.
За лісовпорядкуванням 1998 року, проведеного в структурі НПП змінено номерність кварталів, що внесло плутанину, якою скористались працівники держлісгоспу: кв. 9 став 1 (50 га), відповідно 10 – 2 (65 га), 17 – 3 (78 га), 20 – 4 (81 га). Необізнаність з даним природно-заповідним об’єктом, довіра і безконтрольність відповідних служб НПП, допомогли працівникам держлісгоспу цим скористатись собі на угоду, волюнтаристично вилучити із заповідного фонду квартали 5 і 6, ігноруючи державними рішеннями ( постанова РМ УРСР №646 від 29.11.1981 р. і розпорядження ОВК №166-р від 15.07.1977 р.). Згідно цих документів основу заказника складали квартали 20,17, 5 (56 га), 6 (50 га) та окремі ділянки кварталів 9,11,13,14,15,16 (24,6 га). Саме через ділянки вказаних кварталів пролягає товтра “Довга”, яка є найбільшим унаочненням епохи Сармата. Щодо кварталів 5 і 6 (106 га), то вони є найчіткішим виразом східної межі поширення раритетного виду – шафрану Гейфеля. А крім цього у кварталі 5 є старі насадження дуба з особливою червоною текстурою деревини. Нині в цьому кварталі під любими видами рубок працівники лісу практично здійснюють суцільну рубку цих насаджень, чим завдають нищівної шкоди раритету.
Про заповідність цього кварталу працівники ДЛГ аж ніяк не може знати. Ніхто не відміняв ні рішення ОВК, ні постанови РМ УРСР.Природньо постає питання, хто дав прово працівникам ДЛГ свавільничати? Дії працівників лісового господарства розцінюю не чим іншим, як навмисним злісними ігнорюванням чинним природоохоронним законодавством та вищевказаними рішеннями.
Як тут доречні слова великого природолюба з Дніпропетровщини Юрія Донченка:
Вклонитись хочу тій землі,
Де пращури навік заповідали
Хранити від нашестя їх дуби,
Творити славу ріднокраю.
Зараз у користуванні ДЛГ числиться 1389 га лісу, в тому числі 24,6 га заказної території, яка була невід”ємною складовою заказника “Циківський” (290 га).
Враховуючи виключне біологічне та ландшафтне різноманіття, збереження бар’єрних відрогів епохи Сармату, історичне та екологічне значення для регіону, виключно пейзажність, гідрологічну і протиерозійну роль Циківської дачі взагалі, вважаємо за доцільне її повністю включити в заповідний фонд з подальшим вилученням на користь НПП. І цю пропозицію вкрай необхідно реалізувати, не дивлячись на примхи і шалений супротив цьому працівників Кам”янець_Подільського держлісгоспу. Зробити це треба без зволікань, щоб не допустити такого стану, як це трапилось з поряд роміщеними товтрами “Лівоновою” та Нігинськими.
Переконаний, що рано чи піздно ця пропозиція буде належно сприйнята. Хотілося б нам цього, чи ні. Бажано лиш це зробити як найшвидше, бо нічого буде ні заповідати, ні охороняти!
З даною пропозицією вже сьогодні необхідно звертатись до директивних органів держави, починаючи з райдержадміністрації, облдержадміністрації, Кабінету Міністрів, Верховної Ради України та надбудовних структур екологічного спрямування усіх рівнів – Дністровської регіональної державної інспекції екобезпеки та природних ресурсів, державного управління екології та природних ресурсів у Хмельницькій області, Міністерства екології та природних ресурсів України щодо надання Циківський дачі площею 1389 га статусу ландшафтного заказника “Циківський”.
Стосовно дотримання природоохоронного режиму як в заказнику, так і дачі в цілому, то він не піддається жодній критиці, не говорячи вже про виконання чинного природоохоронного законодавства, зокрема Закону України “Про природно-заповідний фонд”. І заказник , і дача – це святиня, храм Природи, якому без всяких виключень, не мають права завдати будь-якої шкоди, не говорячи про суцільні вирубки. Як тут хочеться згадати слова звичайнісінького, але величного краєзнавця Йосипа Курковського: “Пригадую далекі повоєнні роки, як прості дядьки, бригадири дбали про збереження природних надбань. На окремих товтрах, як-то “Кругляк” не тільки пасти корів та косить траву, але й гратись нам, малим, не дозволяли…” А що сьогодні маємо?! Що сталося з нами? Ми що, так еволюційно змінились, що не стали схожими на своїх попередників? Навпаки, ми стали більш досвідченими, цивілізованими, розумними. Зате втратили контроль і розсудок над своїми діями. І це при тому, що в державі діє ціла низка природоохоронних законів, яких ще ніколи ніяка держава не мала, А скільки створено різних надбудов, екологічного спрямування, яких держава наділила небувалими повноваженнями щодо дотримання чинного законодавства, берегти. як зіницю ока, природні скарби та ресурми, а зрушень, на превеликий жаль, не має. Чого ще нам не вистачає?
Саме у сфері використання та експлуатації природних ресурсів розвелось найбільше кланів мафії та корупції. На розоренні природи йде небувала нажива невеличкої купки можновладців, а народ і держава виступають злиденними страждальниками і заручниками.
Чи не пора від пустих, брехливих балачок про досягнення і успіхи в природоохоронній справі, байдужості і безвідповідальності серьозніше взятися за наведення порядку у храмі Природи?! При такому безумному і шаленому наступі на природу і її ресурси чи зуміємо впоратись з лікуванням скоєних ран у пору дикої ринкової економіки? Для цього необхідні величезні кошти. Де ж логіка!? Cпершу руйнуємо, а потім мітингуємо, вимагаючи величезних коштів на латання скоєного. Циківська дача і її ландшафтний заказник “Циківський” не є виключенням цієї дикої, з боку людини, доби.
Чи не пора екологічним службам області, району, службі охорони НПП спільно з органами місцевого самоврядування, працівниками Циківського лісорозсадника, службою охоронців лісів Кам”янець-Подільського держлісгоспу врешті-решт визначитися з наведенням належного порядку в цьому скарбі, яким є Циківська лісова дача з її меншим дитям – заказником?
Пора покінчити з диким, неорганізованим туризмом, який завершується суцільними п”янками з послідуючим сміттєзвалищем, брудом, знівеченими кущами і вогнищами. Випас худоби здійснювати у межах розумного, так як це робили наші попередники, а не перетворювати у Чорну толопу. Працівникам лісу нагадуємо, що суцільні рубки в дачі мають відійти у забуття. Нікому не дано право легені природи перетворювати у спортивні майданчики. Нагадуємо, що згідно чинного законодавства, групове зрізування дерев обходиться вельми дорого. Ні які бариші не перекриють штрафних санкцій.
Хочеться самоврядувальникам с. Нігина нагадати, що окописько на межі поля і лісу – речі не сумісні.
Природний комплекс Циківського лісу і його заказник – живі лабораторії під відкритим небом, у яку не одне покоління має увійти і черпати ще багато незвіданного, загадкового, що таять у собі ці безцінні скарби.
У цьому його наукова і пізнавальна міць. І про це має кожний пам”ятати, хто вступає до нього, щоб донести наявну палітру краси до наступних поколінь. Цей комплекс – то пам”ять поколінь, його традицій, історій регіону і, зрештою, національна гордість пращурів нашої Вітчизни. Тому попри всі негаразди у державі, будьмо гідні самих себе!
Дивіться сторінку Заказник загальнодержавного значення Циківський