Географiчне розташування: мiж с. Вихватнiвцi та с. Крушанiвка, Кам’янець-Подільський район
Площа: 827 га
Цiннiсть: Венеринi черевички, пiдснiжник звичайний
ПОЛОЖЕННЯ
про ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Совий Яр”
1. Загальні засади.
1.1 Ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Совий Яр”. Лісовий масив, вкритий дубово-грабовим лісом, в якому зростають рідкісні рослини: венерині черевички, підсніжник, лілія звичайна та iн. Заповіданий постановою Ради Міністрів УРСР №383 від 03.08.1978 р.
1.2 Загальна площа ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Совий Яр” становить 827 га. Користувач Подільське лісництво, яке підпорядковане Кам’янець-Подільському держлiсгоспу, i належить ДЛФ, знаходиться заказник в с.Вихватнiвцi i с.Крушанiвка Кам’янець-Подільського р-ну.
1.3 Ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Совий Яр” входить до складу природно-заповiдного фонду України, який охороняється як національне надбання, є складовою частиною системи природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною.
1.4 Ліквідація, реорганізація, ландшафтних заказників загальнодержавного значення, а також зміна границь, проводиться згідно чинного законодавства.
1.5 Поштова адреса землекористувача:
Хмельницька область, м. Кам’янець-Подільський, вул. Шевченка,30, Кам’янець-Подiльський держлісгосп. тел. 2-38-01.
2. Мета створення i завдання ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Совий Яр”.
2.1 Ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Совий Яр” входить до складу природно-заповiдного фонду України.
2.2 Головним завданням ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Совий Яр” є збереження унікального ландшафту “Подільських Товтр”. Ст. 25 З.У. про ПЗФ України.
2.3 Ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Совий Яр”, може використовуватись в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних, рекреаційних цілях.
3. Режим території та охорона ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Совий Яр”.
3.1 На території заказника обмежується або забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цілям i завданням, передбаченим положенням про заказник.
3.2 Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям i завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
3.3 Власники або користувачi земельних ділянок природних об’єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму його охорони та збереження. Ст. 26 Закону України “Про природно-заповiдний фонд України”.
3.4 Проведення такої господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об’єкту та порушити екологічну рівновагу.
3.5 Будівництво споруд, що можуть вплинути на зміну характеру місцевості, ландшафту i спричинити збитки заповідному об’єкту.
3.6 Геологорозвідувальні роботи, добування корисних копалин, порушення грунтового та рослинного покриву.
3.7 Будь-яке засмічення та забруднення території заказника.
3.8 Надання земельних ділянок під забудову.
3.9 Інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зв’язків та ходу природних процесів, втрати наукової, господарської, естетичної цінності заказника.
3.10 Порушення законодавства України “Про природно-заповідний фонд України” та закону “Про охорону навколишнього середовища” тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.
3.11 Розмір шкоди, заподіяної заказникам, визначається на основі затверджених такс.
3.12 Всі види природокористування, що проводяться на території заказників здійснюються за дозволами держуправління екологічної безпеки в Хмельницькiй області в межах, затверджених у встановленому порядку.
Положення розроблене на основі Закону України “Про природно-заповідний фонд України”.
Погоджено:
Директор Кам’янець-Подільського держлісгоспу Рудько М.М.
Легенда про походження назви “Совий Яр”
Легенда була записана біля с.Крушанівка Кам’янець Подільського району, з допомогою місцевих жителів Політаєва Олександра Олександровича і його сина.
Було це більше двохсот років тому. В ті часи в цих краях діяли гайдамаки. Нефедівський поміщик надзвичайно жорстко поводився із своїми селянами. Молоді хлопці, небажаючи коритися йому, переховувалися в печерах. Темнота печер покривала їх вдень, а вночі вони виходили на шлях помсти. За такі їх дії, пан грозився жорстко розправився з втікачами.
В Нефедівцях проживала дівчина ймення Аничка. Вона була дуже вродливою і недарма, що місцевий поміщик кинув око на її вроду. В Анички був коханий хлопець Василь, який мав зв’язки з гайдамаками. Через нього гайдамаки підтримували стосунки з селянами с.Нефедівці.
Якщо гайдамакам потрібно було мати вістку про справи в селі або щось інше, Василь пробирався до оселі дівчини і в її ворота встромляв гілку дерева. Це був сигнал. Аничка з’являлася в печерах. Про те, що Аничка зв’язана з гайдамаками, дізнався пан. Він вирішив скористатися з цього, щоб покарати втікачів. Пану вдалося підкупити Василя видати гайдамаків. За те пан пообіцяв дати згоду на одруження Василя і Анички. Проте Василь побоявся підставляти себе, тому він запропонував панові простежити за дівчиною. Звечора Василь встромив гілку в ворота дівчини. Аничка, нічого не підозрюючи, привела польських жовнірів до печери. Коли гайдамаки вийшли з печер, то із всіх сторін кинулись на них. В цю хвилину Аничка побачила очі Василя і його вираз обличчя. Вона зрозуміла його зраду. Невагаючись дівчина вихопила у нього з-за поясу ніж і вдарила ним Василя в груди. Закривавлений Василь звалився з Молочного Каменя на якому стояли. Вслід падаючому тілу, Аничка голосно крикнула: “До тих пір, доки ворони кісток не порозносять, кричатиме в яру сова”. З цими словами дівчина кинулась в яр, розділивши долю Василя. Щодо втікачів, то частину було схоплено і відправлено в рекрути, а декому вдалося втекти.
Розповідають, що бачили, як з того місця, де впало тіло Анички, злетіла сова. Говорять, що то душа дівчини обернулася птахом. Так і кричить вона щоночі. І зветься то місце СОВИМ ЯРОМ.
Олександр Олександрович Політаєв розповідав, що в каньйоні, вище порогів на одному з виступів сидить два ворони. За словами старожилів, вже більше двохсот років не звивають вони гнізд, а лише зранку до ночі кричать, ніби сваряться. Дуже рідко залишають своє місце. Навіть від дощу і морозу ніколи не ховаються. Люди переказують, що то є души пана і Василя. Дійсно, краєзнавці на власні очі побачили двох воронів, чорних як смола. Навіть марно намагалися зігнати їх. Ала ранком, коли хотіли їх сфотографувати, то на скелі нікого не побачили. Політаєв О.О. розповідає, що ще нікому не вдалося їх сфотографувати.
Краєзнавців зацікавили розповіді про гайдамацькі печери. Вони бачили завалені входи до печер, а тому хотіли дізнатися про них якнайбільше.
Печери проходили в скелях і під землею. Вони з’єднували навколишні сіла Нефедівці, Крушанівку, Бровари. Хто збудував їх невідомо, може поляки, може турки.
З давніх давен в них переховувались народні месники, в тому числі і гайдамаки. Мало хто з місцевих жителів відвідує їх. В печерах є пастки, в підлозі вставлені великі кам’яні плити, які закріплені на вісях в стінці. Під плитами прірва. Ставши на край плити, вона раптово перевертається і людина чи звір перевалюється в прірву. Глибина прірви дуже велика.
Читайте також статтю С. Яреми “Казка Совиного яру”.
Ковальчук С.І., Любінська Л.Г. Совий Яр – невід’ємна частка НПП “Подільські Товтри”