Будзей О., Любінська Л.
“Подолянин” від 23 травня 2003 року
Яка рослинка “бачила” ще мамонтів?
Реліктовою квіточкою, тобто такою, що прийшла до нас із сивої давнини, переживши зледеніння, є шиверекія подільська. Майже двісті років тому, мандруючи по Придністов’ю, директор ботанічного саду Кременецького ліцею (згодом – перший професор ботаніки Київського університету) Віллібальд БЕССЕР і професор того ж ліцею Антоній АНДЖЕЙОВСЬКИЙ знайшли дивну незнайомку. Листя її нагадувало бархатисту зелену троянду, а квіти – сніжно-біле мереживо. Віднайти її в жодній відомій на той час літературі та визначниках не вдалося. Так було знайдено нову рослинку. І назвали її в честь відомого науковця ШИВЕРКА.
А давня легенда розповідає, що ця дивна квітка з’явилася після трагічного побачення. Покохали один одного бідний юнак та дівчина. Щоб батьки не бачили, як вони стрічаються, то гуляли подалі від села – на схилах каньйону. Він дарував їй барвисті весняні квіти, вона співала йому дивних пісень. Та одного разу їх вистежили. З горя і страху закохані, взявшись за руки, зіскочили із крутих скель вниз. Через декий час на карнизах каньйону з’явилися квіти, які нагадували мережену білу блузу та оксамитову зелену керсетку дівчини.
І як треба радіти, що така гарна та рідкісна квіточка (росте лише в Румунії та Україні, її занесено до Червоної книги України, Міжнародного списку видів, що охороняються, до Списку Бернської конвенції) є у нас на Кам’янеччині. Зокрема, щороку в травні за околицями Кам’янця-Подільського, біля села Цибулівка в тисячогектарному державному заказнику “Пановецька лісова дача”, древні скелі річки Смотрич, не захаращені сміттям, вкриваються білопінним цвітом шиверекії подільської. Милує око вона і в лісі біля села Китайгород, а на Хмельниччині ще в Чемеровецькому районі.
На цьому все, до зустрічі з іншими диво-рослинами нашого краю.