Ковальчук С.І., Любінська Л.Г.
Український ботанічний журнал, 1988, т. 45, №5
Для здійснення ефективних заходів по охороні зникаючих рослин важливо мати чітке уявлення про стан їх місцезнаходження (Цицин, 1975). Зважаючи на це, необхідно перевіряти відомі місця знаходження та зростання таких рослин.
Протягом 1980-1987 pp. ми перевіряли на обстеженій території Хмельницької обл. (зокрема, Кам’янецького Придністров’я) місця зростання ряду рідкісних видів, які відомі з літературних джерел і гербарних матеріалів Кам’янець-Подільського ботанічного саду та сільськогосподарського інституту, а також інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного АН УРСР. Одним із досліджуваних видів була Lunaria rediviva L. (рисунок) – європейський вид, який відносять до групи рис-вюрмських реліктів (Кузнецова, 1958). Рослина занесена до “Красной книги СССР” (1984) та “Червоної книги УРСР” (1980).
На Поділлі цей вид зустрічається рідко (Андржиевский, 1861; Szafer et al., 1924). У Хмельницькій обл. L. rediviva M. М. Круцкевич зібрав поблизу с. Рихта Кам’янець-Подільського р-ну (Флора УРСР, 1953). Нами вказане місцезростання не віднайдене.
Під час експедицій була виявлена популяція L. rediviva у державному ландшафтному заказнику республіканського значення “Циківська дача” (заповіданий у 1981 р.). Нами була виявлена популяція L. rediviva на залісненому вапняковому схилі західної експозиції. З південного боку екотоп перекривається кам’янистим виступом, що забезпечує збереження вологи, а тепло тут зберігається завдяки підвищеній теплоємності вапняку.
На досліджуваній ділянці поширена формація Carpineto-Querceta. Популяція L. rediviva займає площу 0,2 га, проективне покриття виду – 72%. На вапнякових брилах, у тріщинах яких нагромаджується гумус, поряд з цим видом зростає Asplenium trichomanes L., поодиноко зустрічається Scutellaria altissima L. На відслоненнях вапняків та вільних від рослин місцях утворився суцільний моховий покрив.
Нижче місцезростання популяції L. rediviva поширені асоціації Carpineto-Quercetum aegopodioso-caricosum (pilosae) та Carpineto-Quercetum asaroso-raricosum (pilosae). Деревний ярус представлений Carpinus betulus L., Quercus robur L., Cerasus avium Moench. У підліску зростають Viburnum lanata L., Sambucus nigra L., Euonymus verrucosa Scop. Трав’янистий ярус утворюють Aegopodium podagraria L., Asperula odorata L., Carex pilosa Scop. Рідше зустрічається Hepatica nobilis Grasull, Cortdalis solida SW., Gagea lutea L., Galanithus nivalis L., Pulmonaria obscura Dumоrt., Lilium martagon L., Majanthemum bifolia Web.
На вапняковому гребені, що оточує екотоп L. rediviva, зростають Cornus mas L., Asparagus officinalis L., Rhamnus cathartica L., а також виявлений квітуючий екземпляр Hedera helix L. Поблизу відмічена популяція Phylilis scolependrium L.
Насіння L. rediviva проростає надземно, нерівномірно. Сходи з’являються в другій декаді квітня (від 7 до 110 особин на 1 м2). У період максимального розвитку вегетативної маси дорослих рослин (середина травня) частина сходів гине, що пояснюється їх неконкурентноздатністю. В рослин, що залишилися, сім’ядолі відмирають у віці 2,5-3 місяці. Ювенільні рослини завершують перший вегетативний рік з трьома – шістьма листками. Наступного року формуються імматурні особини. Зацвітають рослини на четвертому-п’ятому році життя. В умовах культури, як показали дослідження, проведені в Кам’янець-Подільському ботанічному саду, тривалість вікових станів помітно скорочується, цвітуть рослини на другий чи третій рік.
На одній генеративній особині (залежно від її віку та умов року) розвивається до трьох генеративних пагонів та 15-170 квіток, однак плодів зав’язується лише 12-40%.
Фенологічні фази розвитку L. rediviva настають щорічно в близькі строки: весняне відростання – на початку квітня (в середньому три роки спостережень – 03.04±4 доби), початок цвітіння – у другій декаді травня (12.05±6 діб), масове цвітіння – на початку третьої декади травня (20.05±4 доби), кінець цвітіння – на початку червня (02.06+5 діб), щоправда, в холодні роки поодинокі квіти спостерігаються на верхівках бокових пагонів суцвіття до середини червня. Плоди починають зав’язуватися в нижніх квітках суцвіття (25.05±8 діб). Масове плодоношення відмічено наприкінці червня. Дозріває насіння протягом серпня. Обнасінення триває від початку серпня до випадання снігу і продовжується весною наступного року. Найбільше повноцінного та життєздатного насіння утворюється в плодах, які розвиваються з квіток, що зацвітають першими (нижні квітки суцвіття). З верхівкових квіток утворюються плоди з однїєю-двома насінинами або зовсім без насіння. Лабораторна схожість його становить 70-92%, польова – 68-78%.
Lunaria rediviva культивується в ряді ботанічних садів нашої країни. Нами цей вид був перенесений у ботанічний сад, де проводяться спостереження. Відібрані проростки добре прижилися і наступного року рослини зацвіли. Одержані з насіння особини цвітуть і плодоносять. На відміну від екземплярів природної популяції, у них більш подовжений період цвітіння, хоча починається воно в ті самі строки. Спостерігається самосів.
Зважаючи на те, що L. rediviva – рідкісна рослина, на території Хмельницької обл. слід забезпечити повну охорону всіх місць її зростання та провести репатріацію даного виду.