Будзей О., Любінська Л.
“Подолянин” від 28 березня 2003 року
У що цариця рослин Флора одягнула сон-траву, щоб та не замерзла?
У модний, пухнастий, м’який кожушок із сріблястих ворсинок. Ним квіточка захищається не тільки від весняних холодів і заморозків, але й від променів весняного сонця, яке пригріває все сильніше. Опушені рослинки не переохолоджуються і не перегріваються.
А ростуть ці дивовижні рослинки і в нас – на степових схилах Придністров’я. Серед торішньої трави ніби розсипані то сріблясті, то золоті кулі. Вдень, як тільки сонечко пригріє схили горбів, кульки перетворюються на темно-фіолетові, синюваті, а інколи й білі келихи з яскраво-жовтою серединкою. Перед кожним дощем та на ніч квіточки закриваються, схиляють на стеблі свої голівки, перетворюючись знову в теплі кульки. Враження таке, ніби вони справді засипають. Ось і назвали рослинку сон-травою. Насправді похилення голівок-“дзвоників” сприяє збереженню тепла, яке виділяється рослинкою під час дихання і захищає її від холоду. Крім того, схилені квіточки захищаються від попадання на них холодної роси і дощу.
Цілком можливо, що назва квіточки пов’язана із снодійними властивостями рослинки. За повір’ями, тварини, пожувавши корінь сон-трави, впадали в глибокий сон. У скандинавському епосі “Едда” красуні Брунгільді, яка ніяк не могла заснути, під голову поклали пучечок сон-трави – і дівчина відразу ж заснула. За повір’ям слов’ян: якщо покласти сон-траву на ніч під подушку, то уві сні можна побачити своє майбутнє. Проте не варто забувати, що ця рослина містить отруйні речовини.
Іноді квітку називають ще й “королевою весняної флори”. Якщо зігнутись і поглянути на квіточку проти світла, то ніби потрапляєш у казку. “Модний кожушок” переливається всіма кольорами веселки. А квіточка – справжня королева.
Українські ліси бачать 5 різних сонів, лише три з них – Хмельниччина. У Національному природному парку на Придністров’ї поширені рідкісний у всьому світі сон великий, рідкісний у Європі сон чорніючий. А в інших районах Кам’янеччини росте ще й сон розкритий (на малюнку). Довго доводиться чекати, щоб квіточки виросли з насінинки, аж 9-18 років. Та все ж сон великий розмножують у нашому ботанічному саду, заказниках “Чапля” та “Смотрицький каньйон”.
Ви, мабуть, бачили, чорну спалену торішню траву. З травою згоряє і коріння сон-трави. А ще часто скошують трави до того, як плоди з квіточки, що відцвіла, впадуть у землю. Тож біля села Кубачівка за сім років квіточок зменшилось удесятеро, а біля села Устя на лівому березі Смотрича – втричі.
Сон великий зацвітає на початку, а сон чорніючий – в середині квітня, коли встановлюється більш-менш тепла погода. Саме тоді сотні “любителів краси” ввалюються у ліс. Дуже боляче дивитися на зів’ялі букетики сону, які викидають вони на узбіччя дороги, бо ж квіточки без води довго не живуть. А ще гірше, коли люди викопують рослини. Тоді їх і в природі не стає, і біля оселі вони не приживаються.
Тож краще подивитися на ніжний сон, доторкнутися до його м’якої пухнастої квітки, щоб зігріла вона своїм теплом, зробила нас добрішими.
На цьому все, до зустрічі з іншими дивами Кам’янецьких просторів.